З початку акцій громадської непокори у столиці на Майдані Незалежності опікою над учасниками зібрань почали займатись національно-свідомі українські церкви. Взагалі то їх роль у недопущенні радикалізації дій євромайданівців досить велика, але чому окремі представники духовенства так яро беруть участь у протестних заходах, очолюють маніфестації і факельну ходу, їдуть до Межигір’я і виступають майже на броньовиках?
А відповідь лежить на поверхні. У теленовинах та на багатьох фотографіях з протестних акцій можна побачити людей у рясах, які з хрестом у руках духовно надихають на протистояння, і ніхто не задається питанням, а чи можуть вони взагалі одягати релігійне вбрання. 
Виходить то, що не всі духовники євромайдану законослухняні священики, а є й вигнанці, які намагаються таким протестним чином легалізувати собі підтримку народу.
На ілюстрації зліва – священики Української греко-католицької церкви зліва направо Петро Зеленюх і Теодозій Івашків, яким церквою винесено заборону служіння за постійний непослух і невизнання церковної влади, з перших днів євромайдану живуть з його учасниками і «духовно очолюють» протестні маніфестації. Їх також можна було побачити і у Межигір’ї на чолі автопробігу до резиденції Президента.
Крім того, в середині світлини – інший священик, який 1 січня очолив факельну ходу представників ВО «Свобода» і представився владикою Стефаном з Української греко-католицької церкви. Але чомусь у самій церкві такий владика не відомий. То хто ж Ви, пане Стефане?
І в Київському патріархаті є такі ж лжесвященики, що шукають правди на євромайдані – наприклад, заборонений у служінні за церковні провини Павло Добрянський, який на ілюстрації – крайній праворуч.
Ось воно, справжнє обличчя капеланів євромайдану – це обман і порох в очі…

Спартак Сергієвич, "Украинский диссидент”