Події,
що сталися в Україні й породили Майдан, поволі перетворюють наше
суспільство. В Україні нарешті народжується громадянське суспільство.
Люди більше не хочуть мовчки спостерігати вседозволеність та свавілля
тих осіб, які уособлюють собою владу. Безперечно, ці події викрили тих
політиків, яким не вистачило місця у Партії регіонів та Комуністичній
партії, не взяли їх або ж повиганяли свого часу з "Батьківщини" та
"Удару" і, звичайно ж, таких просто не беруть в ідеологічну "Свободу".
Опинившись "нє у дєл", ці особи були змушені вдатися до нечесної
конкуренції, маскуючи свою діяльність під різноманітні громадські
організації і прикриваючись так званою неполітичністю. Парадоксально,
але суміш цих вигнанців з різних політичних таборів та сумнівних облич
із нереалізованими амбіціями у політиці, користуючись промахами
успішніших колег та зіпсованим іміджем політичних партій і політики як
такої, зуміли нав'язати суспільству теорію так званої неполітичності. Це
саме завдяки цим збанкрутілим політикам та їхнім гнилим середовищам
влада скористалася поширеною у суспільстві теорією неполітичності. І вже
через кілька днів від початку Евромайдану він перетворився на
неполітичну студентську тусовку, "дискжокеями" якої були "неполітичні
лідери", які таким чином намагалися здобути політичний капітал та
уславити своє ім'я з надією у майбутньому таки дорватися до влади та
усіх тих привілеїв і можливостей, які відкриваються за наявності
відповідних посад. Вночі,
30 листопада, озброєні бійці "Беркута" розігнали Евромайдан. Під час
розгону мітингувальників бійці "Беркута" застосовували вибухові пакети,
били людей кийками, скидали їх на землю з постаменту монументу
Незалежності та давили ногами. Переважна більшість з близько 400
протестувальників, які перебували на той момент на Майдані Незалежності,
були студентами, вчорашніми школярами, яких "спецназівці" калічили,
яким вони розбивали голови, ламали ребра і кістки. На жаль, жоден з
великих пропагандистів неполітичності і безпрапорності не постраждав,
адже вони після "тяжких агітаційних промов" відпочивали у теплих і
затишних ліжках. Після
розгону Майдану стало очевидно, що в умовах відсутності у країні
громадянського суспільства захищати політичні інтереси нації без
політичних партій та їхніх структурованих організацій практично
неможливо. "Неполітичні лідери" втратили свій вплив на маси, їх
"неполітична риторика" стала нечутна на тлі вимог "відставки уряду та
Президента". У деяких областях ще й досі максимально нечесні
"неполітичні лідери" намагаються реанімувати "неполітичні" заходи та
опинитися на вершині політичного успіху, користуючись подіями, що
відбуваються у країні. Але
суспільство має адекватно реагувати на риторику таких осіб. Я
впевнений, що 99,9 відсотка з них неодмінно братимуть участь у виборах
до органів місцевого самоврядування у 2015 році. Але ж, зважаючи на
аполітичну риторику "неполітичних лідерів", вони, слідуючи власним ідеям
та гаслам, не мали б брати участь у виборах до органів місцевого
самоврядування та до Верховної Ради України. Бо вони проти політики, яка
передбачає боротьбу за владу. За їхньою логікою, вони мали б стати лише
моральними авторитетами, лідерами громадянського суспільства. Сьогодні
вже абсолютно зрозуміло, що всі ці "моральні авторитети і неполітичні
лідери" мріють про появу нової, перспективної партії, у лавах якої вони
змогли би нарешті наблизитися до омріяної мети. Причому ідеологічна
спрямованість такої партії анітрохи їх не цікавить. Сподіваюся,
що новонароджене громадянське суспільство відрізнить політичних шахраїв
від справжніх моральних авторитетів нації і не купиться, вже вкотре, на
їхні нечесні маневри та чергове словоблуддя.
http://www.kirovohrad.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/046020/
| 
