Євромайдан наразі потрохи вщухає. Ми бачимо, як він трансформувався з
центрового місця висвітлення громадської позиції людей на банальну
циркову арену опозиціонерів. Наразі ж, все це більше нагадує місце
відпочинку для безхатченків і безкоштовний майданчик для вечірнього
довкілля з виступами рок-гуртів різного класу та масштабу. Звичайно ж,
не можна так говорити про всіх його відвідувачів, однак корінним киянам
цей гармидер у центрі міста вже теж порядком набрид. Всі розуміють, що
на даний час на Майдані вже нікого не турбує ЄС чи РФ як партнери. Народ
вже хоче свята, йому не потрібні, ані представник Державного
департаменту США пані Нуланд з її випічкою у кошику, ані Єврокомісар з
питань розширення ЄС та європейської політики сусідства товариш Фюле з
обіцянками надання кредитів, ані Путін із Китаєм разом узяті. А тут ще і
майбутніми президентськими виборами по трохи голову починають
полоскати. З іншого боку – «куй залізо поки гаряче», адже після свят
так вже не збереш стільки слухачів в одному місці для своїх спічів.
Боротьба за лідерство в середині опозиційних сил триває. Кожен бачить
себе безсумнівно єдиним представником від опозиції на майбутніх
президентських перегонах. Опозиційні лідери пожирають один одного,
використовуючи всі методи. Сьогодні вже нікого не здивуєш фото чи відео
роликами про пікантні моменти особистого життя чи уподобань Кличка,
походженням або життєвими цінностями Яценюка, націоналізмом чи навіть
фашизмом з відвертою, на цьому тлі, навіженістю Тягнибока. Проте, кожен з
них навіть увісні бачить себе у президентському кріслі. Для
втілення своєї мрії у життя кожен йде притримуючись свого чітко
розрахованого плану дій. При цьому, всі як один, вкрай хворобливо
реагують до будь-яких перепон, що з’являються на їх шляху. Наразі, у
таборі «ударівців» занепокоєні фактами появи так званих
«сторінок-клонів» сайтів їх регіональних партійних організацій. Які з
систематичною періодичністю викривлено висвітлюють ті чи інші наміри
партії. Сірий кардинал Ковальчук, вже зобов’язав своїх підлеглих
здійснити моніторинг таких «клонів» у всіх регіональних осередках з
метою подальшого вжиття заходів щодо їх закриття. Хоча, після
останніх словесних «розборів» за кулісами центральної сцени Євромайдану
між Кличком та Яценюком щодо того, хто кому «Рабіновіч» і за чиї кошти
все це робиться, не складно прийти до логічного висновку хто кого
поливає багнюкою і навіщо. Все це задля того, щоб втішити невдоволене
«его» щодо рівня свого нинішнього політичного рейтингу. Всім зрозуміло,
що у гротеску та театральному майстерності Кличко відверто програє,
однак подивимось до чого це призведе в результаті…
