На перший погляд, Віталій Кличко зі своїм «УДАРом» сьогодні видається фаворитом майбутньої президентської кампанії. Такий собі суперпопулярний в Україні та за її межами боксер, який хоче податися в Президенти. Але чи вийде у боксера задовольнити свої політичні амбіції без політичного досвіду та спеціальних знань?
Наразі Кличко позиціонує себе як проєвропейський політик, який тривалий час проживши за кордоном, знає, якою йому хотілося б бачити Україну. Кличко пишається тим, що його «УДАР» є аналогом Християнсько-демократичного союзу Німеччини: «Ми інші. Ми будували нашу програму за кращими європейськими зразками. І лише партія "УДАР” є єдиним українським партнером німецького Християнсько-Демократичного Союзу, який очолює канцлер Німеччини Ангела Меркель».   
Але чи насправді таке однозначне ставлення до боксера-політика в Європі? Так, дійсно більшість свого часу Кличко проводить за кордоном та не втрачає будь-якої нагоди засвітитися на зустрічах з впливовими європейськими політиками.
Чому ж тоді Меркель не бажає зустрічатися з Кличком ні до, ні після Саміту. Помічник Кличка по міжнародним зв’язкам Іонова безрезультатно намагається організувати зустріч свого шефа з Меркель та керівництвом Європейської правоцентристської партії. 
Відповідь очевидна, не сприймають в Європі українського боксера як серйозного політика. Та воно й не дивно, оскільки Кличко не може навіть визначитися з ідеологією своєї політсили. Так, в одному зі своїх інтерв’ю на запитання «Яка ваша ідеологія?» Віталій Кличко заявив: «Соціал-лібералізм. Правий центр», ототожнивши право- і лівоцентризм.  Як же можна серйозно ставитися до політика з президентськими амбіціями, якщо він не може сформувати навіть ідеологію своєї партії. Тож зрозуміла позиція пані Меркель, яка вважає Кличка бездарним політиком.
Цікаво, чим закінчиться подорож Кличка з боксерів у політики?

Іван Ватрів, "Громадський журналіст”