Останні півроку у вітчизняному політикумі тільки і розмов, що про
євроінтеграцію. Більше того, менше ніж за місяць має відбутись
грандіозна у політичному житті держави подія. Україна, віримо, стане
асоційованим членом ЄС та підпише відповідні міждержавні угоди.
Виконання поставлених ЄС перед Україною умов щодо прийняття ВРУ
відповідних євроінтеграційних законів стало цьому запорукою.
Інша
сторона медалі – активний піар навколо підписання Угоди усіх, кому не
ліньки. І громадські структури на іноземні гранти, і опозиція – на ті ж
таки іноземні кошти. Усі прагнули заробити.
Прикро, що навіть
найпалкіші опозиціонери і «любі друзі» Ю.Тимошенко не змогли встояти
проти спокуси легкої наживи. Вірний соратник і захисник С.Власенко,
попри особисті невдачі з позбавленням мандату і кримінальними справами,
використав «питання Тимошенко» виключно для власного піару та
фактичного психологічного блокування інтеграційних спрямувань влади.
Мало не щодня, на усіх прес-конференціях Власенко акцентував увагу на
вибірковому правосудді, неможливості виконання умов Євросоюзу,
гіпнотизував європейських дипломатів і закликав Угоду не підписувати, аж
поки не звільнять Юлю.
Сама ж Юля Володимирівна, на пару із
Власенком і Немирею, так набридла Європі і США, що їх почали просто
уникати. Питання Тимошенко перестало бути ключовим, однак Власенко
продовжує волати про несправедливість. Юлю посадили, не важливо за що,
просто посадили – не мали ж права, мене мандата позбавили, байдуже, що
порушив закон, але ж не мали права. Знову примарились «політичні
репресії»… а бити власну жінку – матір своїх дітей, це нормально, по
чоловічому, по закону, який Власенко ставить завжди в приклад?
На
сьогодні європейські політики, реально оцінивши ситуацію та новий КПК,
який був підготовлений із врахуванням усіх європейським міжнародних
норм, реально розуміють, що жодних правових підстав для звільнення
Тимошенко не існує, а приймати під її звільнення окремі закони – це і
буде вибірковим правосуддям для обраної.
Абсурд і в потугах
Власенка, і у риториці опозиції, та й взагалі навколо самого «питання
Тимошенко». Сидить екс-прем’єр у надзручних умовах, передачі носять
тоннами, одним словом – курорт з елементами релаксу. Ніхто не турбує і
нікуди не потрібно спішити. Луценко, - той книжки читав, Тимошенко ж
пише листи … красиві і незрозумілі, як у Аліси …
Що ж до
євроінтеграції, то Україна все ж таки реалізує стратегічний напрямок на
Європу, а Тимошенко і Власенко для історії залишаться всього лише
«дрібними шахраями пострадянської епохи».
Альона Кринична для "Політичної України”