Всеукраїнське об’єднання «Свобода» заявляє, що є типово європейською партією. При цьому не можна не зважати на ту кількість та резонансність скандалів, пов’язаних з антисемітськими, ксенофобськими, русофобськими та іншими подібними проявами з боку українських націоналістів. 

Чи може справжнє європейське політичне об’єднання дозволити собі (своїм членам) ігнорувати конвенцію з прав людини та публічно демонструвати зневагу до представників інших національностей? Може, але тільки якщо така партія належить до ультранаціоналістичного Альянсу європейських національних рухів. Альянс включає деякі найбільш екстремістські праворадикальні партії Євросоюзу. Їх ідейні постулати зазвичай викликають збентеження, відразу і сором у більшості європейців.

Назвавшись «Свободою», вказана партія своїми ідеями зазіхає на конституційні права і свободи громадян України та інших держав. Разом з тим, беручи до уваги ідейну наближеність партії до воєнізованих формувань (наприклад, УПА) та схильність до формування своїх бійцівських підрозділів (в т.ч. шляхом проведення «вишколів»), навряд зробимо висновок про ліберальні устремління Тягнибока і Ко. Не видається реальним, що лідер українських націоналістів мріє про рівновагу між трьома гілками влади та відкидає централізацію влади у власних руках, у разі домінування «Свободи» на політичній арені.

Таке враження, що «свободівці» особливо не надають значення величезній різниці між поняттями націоналізму як прояву патріотизму і любові до свого народу, та нацизму або фашизму як реалізації фанатичної ненависті і зневаги до всіх інших етнічних груп.

Як може лідер парламентської партії європейської країни в ході публічного виступу закликати до боротьби з «москальско-жидiвською мафією, яка сьогодні керує в Україні»?

Чи має моральне право член української партії демократичного спрямування Ігор Мірошниченко влаштувати скандал у продовольчому супермаркеті через те, що касир спілкувалась з ним російською мовою? Також він примусив сумніватись у власній інтелігентності та освіченості, коли в ході дискусії в соцмережі «facebook» на запитання щодо нароблених ним же помилок у фразі українською мовою він відповів, що «только тупоголова москальня не понимает ни одного человеческого языка, кроме «матернага».

Думаю, більшість чоловіків, які прочитали або почули про те, що американська акторка українського походження Міла Куніс ніяка не українка, а «жидівка», почали замислюватись, окрім рівня інтелекту, ще й про сексуальну орієнтацію Мірошниченка. Ця «жидівка», пане Ігорю, визнана найсексуальнішою жінкою минулого року…

Саме заява щодо М.Куніс та слова Тягнибока про необхідність звільнити Україну від 400 тис. євреїв та інших нацменшин, була використана всесвітньою єврейською організацією по боротьбі з антисемітизмом «Центр Симона Візенталя» (США) як привід для включення обох вітчизняних політиків до першої п’ятірки списку ведучих антисемітів світу. Для порівняння: перше місце утримують лідери єгипетської ісламської партії «Мусульманське братство» Муххамед Баді й Абд аль-набі Мансур, друге місце займає президент Ірану Махмуд Ахмадінеджад, третє – віце-президент Ірану Мохаммад Рахімі.

Така неприйнятна поведінка «свободівців» призвела до того, що деякі представники української інтелігенції спільно з іноземцями українського походження направили лист лідерам об’єднаної опозиції з проханням виключити ВО «Свобода» з Комітету опору диктатурі.

Становлення вітчизняного націоналістичного руху, як суспільно-політичного явища, безумовно, є ознакою відродження української державності, але закликаю Вас не вважати нинішню «Свободу» зразком втілення в життя вітчизняного націоналістичного руху. Кожен має керуватись загальноприйнятими принципами людяності та не дозволяти власній любові до всього українського перетворитись на ненависть до всього інакшого.

Борис Цукерман

http://nbnews.com.ua/ua/blogs/101644/