В Кіровограді серед біла дня  на центральній площі міста двоє невідомих  з шприца приснули в обличчя зеленкою журналістові ОДТРК Ігорю В’юну. Постраждало око, окуляри, не говорячи вже про одежу. Кілька інтернет-ЗМІ повідомили про прикру подію з наданням світлин з місця події( невже хтось чекав поруч з фотокамерою?). Залишився шприц з відбитками пальців нападників, але невідомо чи є якісь відеозаписи нападників чи фото.. Знімали якось лише саму жертву…

 Перші повідомлення були різні і однаково скупі одночасно. Пару днів, якби не блог самого Ігоря важко було зрозуміти, що трапилося з око та зором журналіста. Але все банально – в лікарні оглядали око неохоче і не одразу, порадили… закапати, але самі медики цього чомусь не зробили!!!

 Та цим події навколо Ігоря не обмежилися… «Зеленої популярності» комусь здалося замало. Сайт «Гречка» повідомив про листівки, які  в мікрорайоні, де мешкає журналіст, спрямовані проти нього особисто та його професійної діяльності. Та як повідомив сам Ігор ніяких слідів листівок він особисто майже не знайшов. Фото в «Гречці» на його думку постановочні (тобто сайт став схоже ланцюгом спланованої і організованої провокації проти колеги) і розголос якийсь навмисний. Є варіант, що найняті розповсюджувачі листівок взяли гроші за роботу, а саму роботу не зробили.

 Про НП з журналістом оперативно повідомили сайти «Гречка»і «Кіровоградські новини», а от на сайті «Акула», що належить орендарям Дендропарку Онулам, про який згадував сам Ігор В’юн, і який до нього ставиться критично, я особисто нічого не знайшов. А на згаданих сайтах читав відгуки… Здається, що більшість злорадних написані людьми з компанії нападників… І само піаром називають і таке подібне інше пишуть… А прикро! Ну служить людина ПР, але це не привід для нападу, нападок… Критикувати і не погоджуватись можна цивілізовано, але не в дикий спосіб. До речі, півроку тому  ще невідомим того ж Ігоря було побито… Чи знайшли нападника невідомо, як невідомо чи знайдуть їх зараз.

 В мережі інтернет з’явилися і версії про  політичну приналежність нападників. Серед них «друзі Дендропарку», прихильники партії «УДАР» та інші. Але навіть не вірять , що то могли бути представники «Свободи».  Про «УДАР» та його фінансові викрутаси постраждалий журналіст розповідав чи не найбільше. А нещодавно робив «негативний репортаж» про Дендропарк, який орендує екс-регіонал. А стосовно сайту «Гречка», про дії з листівками якого постраждалий натякає в своєму блозі, то його очолює колишній колега Ігоря по ОДТРК екс-оператор Валерій Лебідь. Як їм працювалося під одним дахом, і як товаришувалося розповідати на рівні пліток не варто. Ставлення один до одного нині говорить красномовно саме за себе, як і  коментарі на тому сайті його «улюблених читачів». Одним словом така собі «зелена травля» «синіх журналістів» має місце, але якось все не дуже пристойно і за складно організовано. Хто як пише, і про що залишається на совісті «писак» звичайно, але суміш жовтої преси і її синього ухилу дала в Кіровограді зелений колір реакції чи просто  хуліганського бруду. Більшість колег з цього приводу відмовчуються… Чи тихо співчувають, чи бояться теж стати зеленими, чи погодились з діями нападників  точно невідомо… Подіяла приказка - «не будитиму лихо» поки коло мене   не зелено і тихо…

  Що журналістам у нашій політиці живеться легко не скажеш… Що до продажності, то судити можна з їх статків та авто, але в Кіровограді середня заробітна плата журналіста в основному на рівні двірника та прибиральниці… А бруду скільки в суспільному житті області на міста? А журналістів тим часом постійно принижують, переслідують, дурять та не платять або платять, як наведено вище, обливають брудом та… зеленкою.

 Анатолій Авдєєв

http://surma.do.am/publ/zelena_travlja_zhurnalista/1-1-0-1480