Кіровоградська обласна організація Всеукраїнського об’єднання «Свобода» після подій у вигляді міжконфесійного конфлікту та захоплення храму «невідомими особами» «для потреб» УПЦ МП зробила відповідні заяви з вимогою покарати винних в розпалюванні на здійсненні того конфлікту.

  Кіровоградська обласна організація Всеукраїнського об’єднання «Свобода» стверджує, що  глибоко занепокоєна ситуацією, яка склалася навколо храму Святого Володимира  у Новоархангельську.  Політика здачі інтересів української Держави на догоду північному сусіду, яку проводить президент Янукович, прем’єр-міністр Азаров та їх братія, призвела у Новоархангельську не лише до загострення ситуації, але й до відкритого протистояння місцевої громади з бандитами депутата від партії Регіонів В. Демішкана та силовими структурами, зокрема «Беркутом»,  які, виконуючи явно злочинні накази нині існуючої хунти, значно перевищили свої повноваження і пролили кров, чого у нашій області не траплялося протягом років Незалежності.

  Новоархангельській громаді, яка підтримує церкву Київського патріархату, вже неодноразово доводилося відстоювати свій храм від зазіхань Московського патріархату. Незважаючи на законне бажання громади, порушуючи усі чинні норми законодавства України та моральні норми суспільства, влада в особі кума президента Януковича Володимира Демішкана та його місцевої «шестірки» О.Кожухаря не зупиняються у своїх намаганнях перевести храм до Московського патріархату і нарешті взяти  «під козирок» перед кремлівськими «господами». А тим часом, до речі, навіть московські ЗМІ (газета  «Труд» наприклад) запевняє, що храм належить УПЦ МП та стверджує що за 12 років він неодноразово міняв, мовляв з вини священика, у різні боку свою конфесійну орієнтацію. Але зовсім обходить той факт, що до цього причетна і частина громади, яка в переважній більшості патріотично налаштована, про що засвідчили і останні події та зміна «політичних вітрів» у владі України.

  ВО «Свобода» звертає увагу, що з цією метою вищевказані особи за підтримки антиукраїнської Партії Регіонів та їх авторитетів С.Ларіна, А. Ніколаєнка та інших менш впливових, але так само підлих осіб, викрали у громади документацію храму, відмовилися реєструвати громаду у відповідності до чинного законодавства, вчинили шалений тиск не лише на священиків і вірян Київського патріархату, але й на так звану незалежну гілку влади, тобто - суди, які вони вже давно перетворили на свої кишенькові придатки до власних структур.  Далі  ВО «Свобода» констатує в своїй заяві: «Відчувати беззахисність громади, а також свою впевненість та безкарність, прикриту мандатом народного депутата України, В.Демішкан, зібравши зграю недолюдків, наказав їм захопити храм, що вони й зробили 19 квітня 2013 року. Протягом п’яти днів перебування у храмі, ці особи спаплюжили його, викрали релігійні реліквії  та ікони, сам храм призвели до межі руйнування, а під час зустрічі новоархангельської громади з народним депутатом від ВО «Свобода» Святославом Ханенком через вікна храму хизувалися своїми срамотними місцями і  нижньою білизною, що й призвело до заворушень та сутичок 23 квітня.» Випадок з крадіжкою символічний тим, що як що воно твоє, то сам в себе не вкрадеш. Ну, хіба що   з безбожності  візьмеш продаси та проп’єш.

  Кіровоградська обласна організація Всеукраїнського об’єднання «Свобода» вимагає від Президента України негайно розібратися в ситуації, «приструнити» свого кума Демішкана, а ще краще позбавити його депутатського мандата і віддати його під суд за вищевказані вчинки та за розграбування державного бюджету України під час його перебування на посаді керівника  «Укравтодору». Вимагаємо від правоохоронних органів дати належну правову оцінку виконавцями наруги над храмом Святого Володимира  у Новоархангельську та притягнути до відповідальності працівників «Беркуту», які, порушивши присягу і чинну Конституцію України, пролили кров українських громадян, вина яких полягала у  законному бажанні молитися у церкві та захистити свої релігійні почуття від привселюдної наруги невідомими молодиками, дії яких були освячені Московським патріархатом.

      Кіровоградська обласна організація ВО «Свобода» вимагає негайно припинити тиск на суди, на Новоархангельську громаду  УПЦ Київського патріархату, якій на законних засадах належить  храм Святого Володимира, звільнити з посади голову Новоархангельської райдержадміністрації О Кожухаря, який вчиняв тиск на священиків Київського патріархату та вірян церкви, неадекватно оцінив і контролював ситуацію в районі, самоусунувся від вирішення релігійного конфлікту в районі, ставши на бік загарбників храму.  ВО «Свобода» вимагає від Верховної Ради України створити тимчасову слідчу комісію по розслідуванню фактів протизаконного тиску на вірян і церкву, захоплення та розграбування невідомими молодиками храму Святого Володимира у Новоархангельську 19 - 23 квітня 2013 року.

 Додаткова довідка:Володи́мир Фе́дорович Демішка́н (*16 листопада 1949, Новоархангельськ) — український чиновник, народний депутат 6-го скликання, голова Державної служби автомобільних доріг «Укравтодор» (у 2001–2004 роках, у 2006–2007, і від травня 2010). Член Партії регіонів. Кандидат технічних наук (2000), доцент (2003), голова Державної служби автомобільних доріг України. Має 4 дітей.

Освіта: Донецький політехнічний інститут, механічний факультет (1981-87), інженер-механік, «Автомобілі і автомобільне господарство»; кандидатська дисертація «Удосконалення управління станом автомобільних доріг за умов обмежених ресурсів» (Харківський державний автомобільно-дорожний технічний університет, 2000).

1985—96 — начальник автоколони АТП, начальник, директор АТП, м.Брянка Луганської області З 12.1996 — начальник Луганського обласного управління з будівництва, ремонту та експлуатації автомобільних доріг. 09.1998—09.99 — заступник міністра транспорту України. З 09.1999 — начальник Київського обласного управління з будівництва, ремонту та експлуатації автомобільних доріг. 18 червня — 22 листопада 2001 — голова Української державної корпорація з будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг (Укравтодор). 22 листопада 2001-27 грудня 03 — голова Державної служби автомобільних доріг України. 5 жовтня — 10 грудня 2004 — голова правління НАК «Украгролізинг». З 10 серпня 2006 по 8 листопада 2007 — голова (28 вересня 2006 — поновлений на посаді з 27 грудня 2003) Державної служби автомобільних доріг України.

Народний депутат України 6-го скликання з 11.2007 від Партії регіонів, № 119 в списку. На час виборів: голова Державної служби автомобільних доріг України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з 11.2007), член Комітету з питань транспорту і зв'язку (з 12.2007).

6 квітня 2010 президент Віктор Янукович призначив Демішкана головою Вінницької обласної державної адміністрації.

26 травня 2010 Кабінет Міністрів призначив Володимира Демішкана головою Державної служби автомобільних доріг «Укравтодор», яка є основним будівельником доріг між населеними і промисловими пунктами в Україні.

Академік Транспортної академії України (з 1998).

Орден «За заслуги» III (10.2000), II ст. (07.2002). Держ. службовець 3-го рангу (09.2001), 2-го рангу (02.2002). Ювілейна медаль «10 років незалежності України» (2001). Почесна грамота ВР України (2002). «Знак Пошани» (2002). Почесний проф. Харків. нац. автомобільно-дорожнього університету (2003).

Причетний до намагань силового вирішення міжконфесійних суперечок українських православних церков.

 Все вище наведене дослівно взяте з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%88%D0%BA%D0%B0%D0%BD_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

 Про стан доріг в Україні додавати  та коментувати вже нічого не хочеться. Суд у справі  власності на будівлю згаданого храма поки що призначено на 17 травня, а питання хто його виграє у багатьох з певних причин викликає неприховану посмішку. Тим часом в заяві не висвітлена роль архієпископа Кіровоградського і Голованівського УПЦ МП владики Іосаафа та появу в Новоархангельську, мабуть не за покликом серця, згаданих вище молодиків, священнослужителів і навіть проросійських козаків з інших областей України.

 Невідомо кого особисто чи чию шкуру покладе влада на алтар перемоги чи поразки у цій справі, але вражає мало ким збагнена ступінь дикунства. Питання стосується віри, переконань та виховання, яке з того випливає. Де  і хто в Європі захоплює храми? А чи є таке в сусідній Білорусі чи Молдові? На пам'ять нічого не приходить… То до чого докотилися українці з обраною ними владою?

 Анатолій Авдєєв