Українська політика  давно стала суцільним політичнимй постмодерном. Буржуа і бандити імітують, що вони комуністи, що вони бандерівці, що вони захищають права російськомовних і тому подібне. У реальності їх хвилюють лише гроші, тому вони чудово уживаються один з одним і з легкістю переходять з політичного табору в інший табір нібито політичних опонентів, насправді рятуючи гроші.

  Осінні парламентські вибори в Україні 2012 року  характерні тим, що у їх учасників практично не залишилася жодної не скомпрометованої ідеї. Тому політики не намагаються навіть робити вигляд, що ведуть ідеологічну боротьбу з опонентами, а говорять про по-жлбськи приземлені речі, які стосуюються свого затоптаного ногами агітаторів округу. А якщо і намагаються говорито про високе і піднесене, то роблять це те украй в'яло, без вогника, за інерцією. Креатив б'є лише в області стьобу, суть якого - в запереченні усілякого пафосу і в компрометації всього і вся. Тому за місяць, що минув у цій передвиборній кампанії, увагу публіки притягнув тільки бігборд з бабулькою: "Дізналася, що онук голосує за Партію регіонів - переписала хату на кота". Бабульку знайшли, і вона виявилася росіянкою, котові простіше, він змішався з своїми, але образ кота став імеджевим переможцем, що здобуває житло завдяки набридлості нинішньої влади.

  А якби онук голосував за комуністів - що, тоді не переписала б? Ні? Ну і дурна."Ось Петро Симоненко, мільйонер, що живе в триповерховому будинку, розвішує по містах і селах бігборди, в яких кляне буржуїв, — пише у себе у Фейсбуці  київський редактор і публіцист Олександр Чаленко. — І що з того абстрактним буржуям? Та нічого. Це знає Петро Симоненко  і  всі буржуї. Але як тільки Симоненко почне боротися з конкретними буржуями, конкретними прізвищами, його благополуччю прийде кінець. Мало того, можливо і «стрельнути» можуть, за законами жанру, але поки що він мудро не вказує, наприклад прокуратурі, ні на кого пальчиком.. Тому Симоненко віддає перевагу абстрактному над конкретним. Так безпечніше". Але зробили «котячі плакати і проти комуністів, коли котик бігав до кицьки Симоненка, за що був кастрований.

  Те ж саме можна написати про будь-яку іншу українську партію. Партія влади зомбує міфом про уявну стабільність, опозиція імітує запеклу боротьбу з владою, домовляючись за кулісами цього шоу для люмпенів про дерибан посад і протекції для бізнесу. Комуністи, що завжди голосують в зв'язці з ПР, намагаються всіляко відмазатися від причетності до безладу в Україні.

  Соціологія вміло показує всім, що до парламенту пройдуть 5 політичних сил: регіонали, об'єднана опозиція, "УДАР" боксера Кличка і КПУ, можливо ВО «Свобода». По суті, старі обличчя, заявка про нових політиків повна облудна політична фікція. Але відмінною рисою нової Ради буде те, що 50% депутатського корпусу складатиметься з мажоритарників, а не повністю партійних фракцій списочників.  Зомбування про пятьох  уявно ставлять на «грань попадання» навіть Наталю Королевську, а за «межу грані» проходження нині по-справжньому праву «нашу Україгну» та інших.

  За даними, наприклад,  політтехнолога Тараса Березовця, тільки висунення кандидатом коштувало цього року від 2 млн. доларів. Саме ж балотування по "прохідному" округу — від 7 до 10 млн. "зелених". І це, не враховуючи витрати безпосередньо на виборчу кампанію. Аналогічні суми за прохідні місця в партії влади і опозиції фігурували при балотуванні за партійними списками. Найдешевші місця цього року у Кличка — від 5 до 7 млн. У результаті в список "УДАРУ" потрапили усі, кого кинули в "Батьківщині" Тимошенко і "Фронті змін" Яценюка.

  Увесь помаранчевий другий і третій ешелон, що знову присягається у вірності народу під прапорами псевдо нової сили, підписуючи публічно документ про те, що ніколи не перебіжу на сторону влади. Це просто смішно, враховуючи настирливі чутки, що Кличко уклав свого роду пакт про ненапад з Партією регіонів. Боксер і девелопер з найвищим рейтингом в столиці відмовляється йти в мери, пропускаючи на це місце "регіонала" Попова в обмін на гарантію проходження «Удару»  в Раду і протекції по низці будівельних бізнес-проектів в Києві. Після виборів цей тріумф бабла над баблом не закінчиться.

   Як буде все далі? Мало хто помітив, але за новим законом в Раді не потрібно буде створювати коаліції - так що простіше буде перекупити кожного депутата, в першу чергу, з мажоритарників. Ці  вже не відповідатимуть ні перед партією, ні перед виборцями. Тому партія влади без проблем зможе забезпечити проходження будь-якого потрібного питання. Парламент, на думку політологів, буде ще корумпованішим, цинічнішим бізнес-клубом закритого типу, і дуже далеким від інтересів простих людей. І дуже показово, що опозиція братиме в цьому процесі безпосередню участь, знову імітуючи турботу про народ та патріотизм. Партія влади зробила все, щоб  під виглядом об'єднаної опозиції з "Батьківщини" Турчинова-Кожем'якіна і "Фронту змін" створити повністю контрольовану групу. Усі вже здогадуються, що Турчинов і Кожем'якін "злили" Тимошенко. Втім, сама Тимошенко і її страждання у в'язниці - такий же фейк, як усі інші. А Яценюк, як чистої води номенклатурник, може отримати після виборів навіть місце прем'єра: в очікувану політичну  кризу "донецьким"  ой як може знадобитися свій «киндер-сюрприз» у «новій владі». Хіба він від цього відмовиться? Хіба не почне виправдову4вати «консенсуси та  необхідність» консолідації»?

   Ще один дорогий український політичний симулякр ( можливо комусь подобаєть більше  клон) — партія "Україна — вперед!" колишньої соратниці Юлії  Тимошенко Наталії Королівської. Бігбордів у "другої Юлі" нині  майже  на порядок більше, чим навіть у Партії регіонів, і це при тому, що влада всюди домінує і це коштує немало. Група Королівської, куди включили усіма улюбленого футболіста Андрія Шевченка та «кінозірку» Остапа Ступку, позиціонує себе як «третя сила» з захисту середнього класу, що знемагає від податкового пресу і поборів влади. Це при тому, що Королівську профспілки називають "королевою вугільної мафії",  яка, за чутками, «кришує» разом з регіоналами нелегальні шахти-копанки сходу України…

  Технічним проектом Партії регіонів дехто називає і ультранаціоналістичну  ВО "Свободу" Олега Тягнибока. Цей проект, як «бандерівська страшилка» для південного сходу і резервуар для відтягування голосів у Юлії Тимошенко для заходу України — вже не раз робив помітні  і неминучі послуги донецьким. Та здається, це можуть бути просто обставинами, бо у «зкомпановоної опозиції» немає практично нічого українського, і тому боротьба з нею є просто природною ознакою.

  Наявність навіть теоритично уявної домовленості влади і опозиційних "пустишок",  починаючи з союзу "Батьківщини" і  «Фронту змін» , побічно підтверджують і списки мажоритарників. Опозиція  дивним чином чомусь висуває найслабкіших. На думку глави КВУ Олександра Черненко, така закономірність простежується дуже чітко. У результаті, голосуй, не голосуй, а результат зумовлений заздалегідь. Партія регіонів отримає можливість рулювати в новій Раді без яких-небудь проблем спільно з тими, хто для проформи з телеекранів б'є себе в груди, розповідаючи про злочинну владу. І чи варто дивуватися з того, що партії не переймаються пошуком нових ідей, які могли б зачепити електорат, що дуже розчарувався у політиках? Тим паче, що поріг явки виборців нині ніякого  значення не має.

  То що у підсумку означатиме любий вибір українського виборця? Здається, що ніяких змін, крім окремих косметичних у разі  певної переваги нинішньої опозиції, яку швиденько здолають мажоритарниками-самовисуванцями та іншими викрутасами, затушкувавши і по-новому на чергові п’ять років український парламент. Українські політичні стьоби з регулярними переписуваннями виборчих законів, щоб заплутати та обдурити «сірих і пересічних»  поки що, як це не прикро, беруть гору і можуть деякий час працювати, поки  знову не достануть виборця остаточно.

 Василь Чорний

http://second-usa.do.am/publ/1-1-0-458