Мильйони копошаться в голові… А як так трапилося? Мабуть тому, що в Донецьку колись наслухавшись пісень Пугачової, серед  яких на платівках більше всього заїздили «мільйон алих роз», висадили мільйон кущів троянд і назвали Донецьк містом мільйона троянд.  Нині донецькі хлопці,  потрапивши в заслання  в кіровоградські степи, вирішили креативно не повторюватися з трояндами та в цілях економії погаласувати про мільйон чорнобривців.

 А далі Остапів понесло…Позивні курантів на площі Кірова в обласному центрі тепер мають намір замінити на уривок мелодії відомої української пісні Миколи Сингаївського «Чорнобривці». І про це у прямому ефірі шоу «Ранкова кава»  вже повідомив перший заступник голови облради Олександр Шаталов. І ніякої демократії, а суцільний креатив – сьогодні сказав, а завтра зробив.

  За його словами, така ідея виникла у ході реалізації акції «Єлисаветград – мільйон чорнобривців». Звертає на себе увагу, що посадовець в упор не помічає Кіровоград, і ніби марить гарним і красивим іменем російської цариці. А потім таки згадує своє місце перебування і каже: «Ми хочемо зробити мешканцям Кіровограда такий сюрприз. Плануємо, що нова мелодія заграє уже найближчим часом, коли відбудеться висадка чорнобривців на головній клумбі міста – навколо пам’ятника Кірову». Водночас він повідомив, що позивні на мелодію пісні «Чорнобривці» будуть відбивати години стільки часу, скільки хотітимуть городяни.«Це може бути і місяць, і півроку, і назавжди. У будь-якому випадку – вирішуватимуть самі кіровоградці», - зауважив посадовець.

 А ініціатива перетворити Кіровоград на місто, де росте мільйон чорнобривців, виникла  все ж, не у Пана Шаталова, а у голови облдержадміністрації Сергія Ларіна. З початку реалізації акції «Єлисаветград – мільйон чорнобривців» мешканцям обласного центру організатори вже  надіслали поштою понад два мільйони насіння квітів. Про це бадьоро розповідають по місцевому радіо. ЗМІ повідомляють, що планується, що восени, коли «цвістимуть чорнобривці», Кіровоград встановить «свій другий» рекорд( виявляється був якись перший). Здається, що крім чорнобривців у місті  зовсім немає ніякого іншого клопоту, хоча насправді це не так.

 Як особисто ставлюся я до цих квітів? Як не дивно – позитивно, і  з сумом одночасно. Це квіти мого дитинства, які росли під вікнами хати моєї бабусі. А ще я мав своєрідне псевдо, від тієї ж бабусі. Вона за тодішній колір мого волосся називала мене «чорнобривчиком».  А тепер і «рідні чорнобриці» з мого дитинства мільйонами копошаться у головах посадовців, а життя ті чорнобривці не дуже покращують, бо його негаразди вмить охоплять свідомість тільки відведеш від них погляд. Як нас бомбують… Навіть рідним категоріями, не додають до того всього , що маємо, а більше не маємо  нічого доброго. А чорнобривці тим часом слідом за гвоздикою та трояндою «пішли у політику» веселити око електорату та відволікати від проблем сьогодення. «А ми їм чорнобривців насадимо… Нам  не жалко… Ото ми такі розумні… А все інше покращення лише обіцятимемо…»