Більшість українців, як засвідчило опитування, проведене на замовлення Deutsche Welle, відчувають погіршення відносин з ЄС за президентства Віктора Януковича. Тих, хто вважає, що за останні півтора роки відносини погіршилися (44 відсотки), вдвічі більше, ніж опитаних, які вбачають покращення (22 відсотки). Причини погіршення атмосфери відносин між Києвом і Брюсселем і перспективи підписання Угоди про асоціацію ми попросили прокоментувати колишнього посла Німеччини в Україні Дітмара Штюдеманна.

Deutsche Welle: Пане Штюдеманн, Ви відомі як палкий прибічник європейської  інтеграції України. Про що Вам говорить оцінка, яку українці дають політиці президента Януковича у відносинах з ЄС?

Дітмар Штюдеманн: Ці цифри засмучують. Це пов’язано із тим, як Україна показує себе міжнародній спільноті. Насамперед у політичній площині.

DW: Це пов’язано із засудженням Юлії Тимошенко?

Д.Ш.: Це кричущий аспект, але лише один з багатьох, які кидають тінь на Україну в очах Заходу. Ми спостерігаємо процес усунення суспільних механізмів, які дозволили би контролювати владу. Це не нова для України проблема. В Україні дійсні два поняття, які у Західній Європі невідомі: це телефонне правосуддя і «злодії у законі». Домінування цих явищ в українській політиці є наслідком неспроможності політичних еліт України, починаючи з набуття нею незалежності. Це не є винаходом тих, хто при перебуває при владі сьогодні. Але сьогоднішня влада не докладає достатніх зусиль, аби це змінити.

DW: Ви кажете, що проблеми не є новими. Але чому ж саме нині виникла така напруженість у відносинах між Україною і Європейським Союзом?

Д.Ш.:  Президент Янукович вдався до масштабного переслідування членів попереднього уряду. У демократичних державах існує таке поняття як недоторканість урядовців з точки зору наслідків прийнятих ними політичних рішень. Ви можете собі уявити, щоб сьогодні у Греції кинули до в’язниці тих колишніх урядовців, які свого часу домоглися входження країни до єврозони? Уявіть собі, що зараз би постали перед судом всі ті європейські політики, які свого часу запровадили євро, не створивши засад спільної відповідальності за економічну і фінансову політику. Абсурдно навіть думати про таке. Ми мали би судити всю політичну еліту Європейського Союзу! Щось таке сталося з Юлією Тимошенко. Я не став би робити з пані Тимошенко мученицю. Але очевидно, що вона була засуджена на підставі закону, щодо якого президент Янукович визнав, зокрема у розмові з європейськими політиками на конференції у Ялті, що він є анахронізмом радянської доби. Це ненормальний закон. Відмовки Януковича, мовляв, він не може втручатися у незалежне правосуддя (сміється – прим. ред.), є несерйозними. По-перше, в Україні немає незалежного правосуддя. По-друге, з огляду на те, що більшість у Верховній Раді мають соратники Януковича, не мало би бути жодних проблем із тим, аби привести законодавство у відповідність до міжнародних демократичних  стандартів.

DW: Тобто, європейських лідерів роздратувало те, що Янукович «водить їх за носа»?

Д.Ш.: На саміті Східного партнерства ЄС у Варшаві президент Янукович сказав канцлеру Меркель, що Тимошенко буде звільнено, якщо вона компенсує державі завдані нею збитки. Така безцеремонність засмутила би будь-кого.

DW: Можна сказати, що у відносинах між Києвом і Берліном настав «льодовиковий період»?

Д.Ш.:  Я би не став говорити про «льодовиковий період». Варто розмовляти один з одним завжди, особливо у складні часи. Це стосується обох сторін. Я впевнений, що і в нинішніх умовах є можливість розвивати відносини. Важливо, аби Київ перестав надсилати сигнали, які суперечать один одному. Це мають бути сигнали, які відповідають європейським уявленням про базові цінності.

DW: Востаннє такі «непорозуміння» із Заходом в України були за часів президента Кучми. Чи може Янукович опинитися у міжнародній ізоляції?

Д.Ш.: Ізоляція Януковича неминуче призвела би до ізоляції України. Це фатальна постановка питання. Мені би хотілося, щоби сторонам вдалося знайти спільну мову на запланованому на грудень саміті Україна-ЄС. Я переконаний, що ціла нація не може ставати заручником однієї керівної особи. Ми бачимо, чим це може закінчитися на прикладі Білорусі, хоч наразі ці дві країни і не варто порівнювати. Я закликаю українське керівництво знайти спосіб порозуміння із західними партнерами. Українці хочуть зближення з Євросоюзом і заслуговують на це. Україна – це історично європейська країна. Але називатися такою вона може лише, якщо у ній діятимуть демократичні принципи.

DW: Ви можете собі уявити, що високі посадовці ЄС Ештон і Баррозу приїдуть на саміт до Києва, якщо лідер української опозиції залишатиметься у тюрмі?

Д.Ш.:  Чесно кажучи, йдеться не про мої уявлення. Йдеться насправді про інтереси. Йдеться про те, чого можна реально очікувати від обох сторін. Якщо і Європейський Союз, і український народ, і керівництво України хочуть зближення, то засади для цього необхідно створювати. Навіть якщо саміт таки відбудеться і Угоду про асоціацію між Україною і ЄС буде парафовано, це ще не означає, що вона набирає чинності. Потрібна буде ще ратифікація 27-ма парламентами країн ЄС. Це буде тривалий, важкий процес, під час якого може статися дуже багато – як позитивного, так і негативного.

DW: Ви гадаєте, що Угоду про асоціацію у грудні таки буде парафовано?

Д.Ш.: Мені важко робити прогноз. Я можу собі уявити, що документ буде парафовано із застереженнями. Імовірно, будуть сформульовані зобов’язання, які Україна матиме виконати до набрання Угодою чинності, або навіть ще до початку процесу ратифікації. Насамперед може йтися про таке критичне питання як незалежність правосуддя. Таких питань багато.

DW: Даруйте, за повторне запитання: Ви можете собі уявити, що Ештон і Баррозу приїдуть до Києва, поки Тимошенко сидітиме у слідчому ізоляторі?

Д.Ш.: Нам, європейцям, таке уявити просто неможливо. Це не відповідало би ані демократичним традиціям, ані базовим демократичним принципам. Треба сказати чітко: українська сторона має діяти. Адже саміт має сенс лише у тому випадку, якщо він відбудеться на найвищому рівні. На це він і саміт. Немає сенсу проводити такі заходи на рівні осіб другої або третьої ланки. Це щось інше, ніж просто зустрітися у Брюсселі для «звірення годинників».

DW: Пане Штюдеманн, то за яких умов саміт таки відбудеться? Це звільнення Тимошенко чи ще якісь чергові обіцянки? Невже Баррозу чи Ештон будуть щось урочисто підписувати у Києві, у той момент як декількома вулицями далі у тюрмі сидить лідер опозиції?

Д.Ш.: Я не можу дати однозначну відповідь на Ваше запитання. Моєї фантазії не вистачає, аби уявити собі, що це підписання відбудеться без якогось принципового рішення у справі Тимошенко, а також у питанні забезпечення верховенства права загалом.

DW: Отже, саміт у грудні під загрозою зриву?

Д.Ш.: Було достатньо чітких заяв європейських лідерів щодо політичного переслідування Юлії Тимошенко і можливих наслідків у разі, якщо ситуацію не вдасться виправити. Моя особиста думка: саміт має відбутися за будь-яких обставин, навіть якщо він виявиться безрезультатним. Необхідно розмовляти один з одним.