Каталог статей
| Головна » Статті » Україна |
Підступна двомовність
| Конфлікт
між російськомовними і україномовними чи двомовна пошесть в Україні інспірувала п’ята колона.
Задекларована двомовність має всі ознаки дворушності та ще й порушують спокій української
ідентичності і права людини. Нас у нашому домі мордують та нав’язують чужу волі
до чужої мови, одного разу вже нам нав’язаної колонізатором. Конфлікт є. Але ні російськомовні,ні україномовні до нього ніякого стосунку не мають. Для початку: Що таке російськомовні українці? Очевидно,це ті, які володіють російською мовою і до них належать всі громадяни України. Ну, за винятком, можливо,кількох гуцулів-вуйків, які живуть десь високо в горах, і лише декілька раз в місяць спускаються вниз за покупкою життєво необхідного. Але навряд чи то є так насправді. Бо вони теж колись вчилися в школі, слухають радіо, на якому, до речі процвітає російськомовне засилля, дивляться телевізор, які в нас зазвичай теж тіліпається у двомовності двомовні і російську принаймні розуміють. То і байку про гуцулів вигадано, виходить, навмисно. Цікава справа в Україні з україномовними. Саме нібито через них ми маємо проблеми російськомовного нігілізму. Але україномовність на відміну від російськомовності в нас природна і диференційована, адже російською читають, пишуть і розмовляють всі українці:1.Які пишуть,читають і розуміють українську мову;2.Які говорять українською. І якщо до першої групи, здається, можна зарахувати всіх громадян України,то друга група потребує додаткової повторного поділу на особи,які не можуть говорити українською та особи, які не злісно бажають говорити украінською та і оргонузовують весь галас та проблему. Саме із-за цієї другої підгрупи ми маємо ту мовну проблему. До того ж проблему штучну і зумисно створену і надуману. Окремо слід зазначити, що ніхто не змушує громадян спілкуватися українською. І не тільки рядових громадян, а навіть держслужбовців і народних депутатів. Міністр Денисова майже ніколи не говорить українською, народні депутати України Акімова, Азаров, Сенченко, Ковалевська, Голуб і багато інших,ніколи не говорять українською. І таких багато. Прибилися і прижилися на нашому українському подвірї та питають: "А почєму видо сіх пор нє віучілі рускій?» Таке явище є абсолютно ненормальне, адже минуло уже 20 літ з тих пір, як українська мова стала державною в Україні. Не вірю, що люди з вищою освітою і вченими ступенями і безумовно здібні, адже інтелектуально неспроможні не можуть потрапити на вищі щаблі влади, і вони не могли за цей довгий 20-річний період навчитися спілкуватися українською принаймні на побутовому рівні. Очевидно, вони цього дуже не хочуть, і цьому вся фішка п’ятої колони росіян. Ніякого дискомфорту вони не відчувають, бо насправді ніхто не змушує їх спілкуватися українською. Навколо них власне мовне середовище до дотику з нами, яких вони починають потім чи продовжують мордувати своєю російською. Саме вони, наші «двоюрідні, за їх переконаннями, брати" ініціюють різноманітні акції на "захист росйськомовнх громадян",тобто, й мене, бо я колись мав змогу через без альтернативність в освіті вчитися саме російською мовою, і з тієї ж причини багато хто нею володіє краще, ніж українською. І ратують за "двомовність",тобто за те, щоб наші громадяни в однаковій мірі володіли російською і українською мовами. А для цього ніби-то потрібно російській мові надати стату державної. Але очевидну технологічну небезпеку плутання слів то штовхання до суржику чомусь ніхно не помічає Але ж це очевидне і підступне лукавство. Всі українці є практично за своїм освітнім рівнем та грубо сформованими історичними обставинами російськомовні тому не відсутнісь закону про державний статус російської мови є причиною того, що ми поки-що не є двомовною країною, за що ніби-то виступають "оборонці людських прав". А ще прийняття такого закону не лише не сприятиме двомовності, навпаки, воно призведе до того, що українська мова втратить ті позиції, які має сьогодні. На додаток виникне не існуюча нині проблема суржику. Цю мовну суміш вживають майже всі українці, а рамках двомовності то виглядатиме не як погане знання державної мови, а як незнання двох то проблеми третього говору. І багато з тих невігласів, що не хотять вчити чи розумову не дотягують до знання української мови стпнуть подвійними неуками, ставши і не українцями і не росіянами. Ото зі сміху чи ні етнічних українців але на цій підставі перестануть вважати та переможно зарахують до третьосортної російськомовної маси «с окраїн». Напрошується простий висновок, що причина не в мові сусідів, а в її повторному нав’язуванню нам. Задача росіян, як внутрішніх, так і зовнішніх в меті створення так званого «російського простору» для експансій, що з мовних потім переростуть в територіальні та політичні. І знову риторичне та історичне питання : «Росіяни! Хто вони? Куди і для чого йдуть?» Анатолій Авдєєв | |
| Переглядів: 464 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |