Головною підміною у нас, здаються стала підміна реальної незалежності на її імітацію. В світі є багато э маленьких, і навіть карликових країн без значних ресурсів, що знаходять якусь свою власну формулу та нішу в здійсненніі своєї життєдіяльності. А от українців, здається, раз за разом хтось від того старанно утримує, смикаючі в певні моменти за мотузки, які заважають це робити. Хтось ніби запрограмував ту залежність та поступово її збільшує. Найпомітніша залежність енергетична, а потім почали додавати, як з рогу достатку, економічну, фінансову, інформаційну,псевдо історичну та гуманітарну. Дійшло навіть до самої збоченої проблеми – продовольчої. Україна з своїми чорноземами та просторами почала ввозити фрукти, овочі, консерви з них, рибу, м'ясо, і навіть сало.

 Вже майже звикли до того, що майже не виробляємо холодильників, телевізорів, компьютерів та авто. Ввозимо майже все, а вивозимо вирізані на металобрухт заводи та фабрики. Знищено торгівельний та рибаловецький флот шляхом розпродажу та наповнення рахунків різних новоукраїнців в іноземних банках. Трактори, сівалки та комбайни, а тим паче літаки випускаємо поштучно, радіючи, як діти приросту виробництва того краму  на 1-2 %. Такий відсоток від тисяч це суттєво, а от відсоток від десятків чи одиниць, це просто гра уяви та окозамилювання курам на сміх.

 В цілому, в Україні утворена тенденція ховання проблем та ініціатив, тоді коли в інших це робиться навпаки. Всі наші винахідники та раціоналізатори нині, м’яко кажучи, сидять в загоні, любуючись своїми патентними папірцями. Найкращим  з них таланить організовувати прикрий для України  рух «витіку мізків» за межі державного кордону.

 Повертаючись до прес-конференції Президента України, прикро констатувати, що при його немалих статках він спромігся уявно для себе змоделювати наші злидні,  і навіть чемно поспівчувати. Все ніби за сценарієм написаному для «Камеді-клабу», де питають чому ті, що живуть за прожитковим максимумом встановлюють нам прожитковий мінімум. Знову підміна, але функцій організації та  полем абсурду поля здорового глузду та фізіологічної необхідності. За запропонованими владою народу нормами споживання сама вона жити не в змозі, а тому і пропонує власному народу бути реалізатором її «сміливого експерименту». Більшовиків-експерментаторів, здається, розігнали не далеко і не  всіх… І вкотре слід жалкувати за нездійсненою  на ранку  української незалежності люстрацією.  Про неї слухаємо лише політичні анекдоти, які твердять, що за словами Наталі Вітренко, люстрація – це кастрація на люстрі, якої вона не боїться. Гумор – сила, яка і люстрацію замінює жартами, але супільству від нових і нових підмін не до жартів.

 Атмосфера – це повітря, це ще  шансі чіткий натяк, що за нього ми поки що не платимо податок за новими законами від нової влади. То чи до атмосфери свята українському суспільству?

Анатолій Авдєєв