Каталог статей
Головна » Статті » Україна |
Козли-провокатори чи барани на забій?
Реакція "регіональної" влади на львівські
події 9-го травня є настільки ж малоадекватною, наскільки
малоадекватною була і її, влади, поведінка напередодні того фантомного "дня перемоги". Почати з того, що за наявности бурхливого потоку своєчасної інформації про підготовку очевидної і загрозливої для національної безпеки провокації та супутнього безладу, свою повну неспроможність показали відомства, у чию компетенцію безумовно входить попередження таких проявів, завчасне реагування на відповідні загрози. Передусім: спецслужбі, котра не здатна провести упереджувальні заходи стосовно ініціаторів, організаторів та дієвих ентузіастів подібних провокацій – ламаний гріш ціна у базарний день. Або ж ціна її дорівнює вартости зачіски та манікюру гламурного очільника. Нездатність міліції забезпечити виконання рішення суду про заборону масових акцій у Львові 9-го травня, тим більш – поєднана з постфактумною мало не глоріфікацією1 Могильовим дій своїх підлеглих – тавро про повну профнепридатність на мармизу міністра внутрішніх справ, і без того не ознаками професіоналізму та державницького мислення нібито не спотворену. Про прокуратуру, котра, якби була справді прокуратурою, а тим більш – українською прокуратурою, мала б на мій погляд, серйозно перечитати статті Кримінального кодексу України ст.293 ("Групове порушення громадського порядку") та 294 ("Масові заворушення") – промовчимо. Або зробимо вигляд, що промовчимо. Про "гаранта Конституції, прав і свобод", натомість, не промовчимо, адже для гарантування всього того Янукович своєчасно не поворухнув і пальцем і лише навздогін видав2 дивного документа з дивним і позаконституційним статусом "доручення президента", в якому "запропонував" "В.Пшонці" (не генпрокурору, а просто якомусь В.Пшонці) створити якусь комісію з прокурорів, есбеушників та міліціонерів для "вивчення подій" та особисто доповісти. Тут мова навіть не про те, що за Конституцією права видавати якісь доручення (що можна легко підтвердити і рішенням Конституційного Суду України3) тим більш – доручення прокуратурі чи то генеральному прокурору Янукович просто не має. Ну про що та "комісія" може Януковичу "особисто доповісти"? Про профнепридатність керівництва силовиків? Чи про те що сам Янукович як голова держави є, висловлюючись напевно що зрозумілою йому мовою, "лохом"? На цьому безрадісному тлі найадекватнішою, у сенсі найпрагматичнішою, сподівано хутко вистрибнула4 заслужений майстер хуцпи Ганна Геббельс, перепрошую, Ганна Герман – зі зворушливим регіональним засудженням чи не найзручнішого для пацанів і лічно Віктора Фьодорича електорального партнера. Воно й не дивно – подібне притягує подібне. У своєму, так би мовити, експрес-коментарі до "побєдних" подій я був сказав, що ті події продемонстрували перебування при владі не лише мародерів, але й провокаторів, тепер варто дещо уточнити. Дедалі більше виглядає на те, що провокатори дійсно при владі, але у цьому "побєдному" випадку – при владі у Москві, а тутешні "врємєнщики" нагодилися лише на роль безнадійно "розведеного" лоха, котрий не має ані контролю над ситуацією, ані навіть належного уявлення про те, що відбувається. Якщо, звісно, не прийняти за вірогідний божевільний варіант, що іманентно жадібним пацанам з якогось дива набридло керувати всією Україною і вони свідомо запрагли позбутися її половини. Пацанський "псевдо-режим", як слушно висловилася одна розумна людина (адже режим передбачає хоч який, але все ж певний усталений, інституційно та ідеологічно забезпечений порядок, а не рефлекторне смикання у пошуку зиску та способів самоконсервації, а також дурні "понти" заради "понтів" і цілковиту кашу в головах там, те мало б вестися про стратегії) може це спростувати, попередивши другий акт провокації, вже анонсований у заявах принаймні комуністичного Царькова та регіонального Добкіна, які закликають братів по розуму пхатися до Львова тепер вже на 22-ге червня. Може, та чи хоче і чи здатен? Найближче майбутнє покаже. Оспівана "стабільність" ПРУсачної "команди професіоналів", котра з таким, було, презирством протиставлялася нестабільним, галасливим та метушливим "помаранчевим", на перевірку виявляється пшиком, а сама команда якщо і командою, то хіба на зразок ліквідаційної комісії – з ліквідації на потребу Москві української державности, цінности і цінностей якої вони не розуміють, хоча, можливо і готові говорити про ціну. Для регіоналів та кордебалету, великою мірою скільки їхніми власними стараннями, стільки ж і їхньою власною бездіяльністю, наближається та сама точка неповернення, за якою московський газовий лепрекон або винесе їм "височайшую благодарность" або відправить на смітник через відпрацьованість та знос ресурсу. Але в обох випадках день гніву тоді може бути справжнім, а "височайшая благодарность" – епітафією. Олександр Северин, к.ю.н. http://maidan.org.ua/static/mai/1305530344.html | |
Переглядів: 586 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |