6 травня 2011 року  перехожі могли спостерігати як поруч із державним синьо-жовтим прапором   над приміщенням обласної прокуратури у Кіровограді  було вивішено і окупаційний червоний прапор. Місцева організація ВО «Свобода» цю подію прокоментувала влучно і коротко: « Першим перед «святинею Росії» впав прокурор Кіровоградської області  Олег  Левицький…»

Кіровоградська обласна організація ВО «Свобода»  заявила, що засуджує цей протиправний і аморальний вчинок представників державної правоохоронної структури, яка повинна стояти на захисті державного суверенітету України, на сторожі антиконституційної діяльності будь-яких державних, громадсько-політичних установ і організацій або окремих громадян. Кіровоградська обласна прокуратура, на її думку,   влізла у політичні ігрища, нав’язані українцям  гундяєвським «Русскім міром», відверто проросійськими партіями «Родіна», «Россійскоє єдінство» та «Русскій блок», які відкрито реалізують в Україні політику сталінізму і реваншизму, яку сповідує нинішня  напівтоталітарна влада Кремля. Думку свободів розділяє і місцеві УНП, КУН та ТВУН (Товариство відродження української нації).

Стаття 20 Конституції України визначає, що Державний Прапор України є одним з державних символів нашої держави. Прирівняння будь-яких інших прапорів до державного синьо-жовтого стяга може бути здійснено лише у визначений статтею 156 Конституції України спосіб – закон повинні ухвалити не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України і затвердити всеукраїнським референдумом, який призначає Президент України.

 Тому Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років", який 21 квітня цього року ухвалили 260 узурпаторів (регіоналів, комуністів і "тушок"), є неконституційним, а вивішування червоних прапорів – незаконним.

  Будь-який примус вивішувати червоні прапори є злочинним і кожен громадянин незалежно від посади зобов'язаний відмовитися це робити на підставі статті 60 Конституції України, яка проголошує, що ніхто не  зобов'язаний  виконувати  явно  злочинні розпорядження чи накази, а за  віддання і  виконання  явно  злочинного  розпорядження  чи наказу настає юридична відповідальність. А споглядаючи за тим, що діється навколо, починаючи з верхів, як Верховна Рада, і до низів, в провінції, не виникає сумнівів, що Україна від життя по понятіям плавно переходить до безпредєлу.

 Анекдот з минулого набуває не те що ознак боживілля переплетенного зі зрадою, а живих  конкретних обрисів нахабства антиукраїнців, антидержавного зомбування суспільства та наступу україноненависників на засади незалежності та державності в України. Червоні прапори – це не невинний жарт чи переконлива ознака шани до нібито героїчного минулого, а занурення суспільства в червоний реваншизм та ностальгію по авторитаризму та репресіям, які зазнавав український народ за радянських часів. Демокритичність вивішування червоного ганчірря набуває ознак  небезпечної  суспільної хвороби, яка гикнеться  складним затяжним лікуванням.

 Червоні прийшли… Що захопили і кого взяли в полон? Слідкуйте за прапорами. Прикро, що зміна прапорів нагадує початок поки що гуманітарної, але громадянської війни.

На будинку Кіровоградської  обласної прокуратури вивішені два прапори, що є ознакою не то двовладдя, не то візиту гостей, і не виключено, що  саме непрошених. А хіба місце таким у державній установі? Чим це не взяття та загарбання?

Анатолій Авдєєв, заступник голови ВГО ТВУН