Явище подорожчання вже пшона виявив в Кіровограді вперше в мережі  магазинів АТБ. Але ця мережа славна не лише дорогою гречкою та пшоном, але іншими позитивними та негативними ноу-хау. Серед позитивних соціальний хліб дешевший на цілих  1-30 гривні і важчий на 100-200 грамів, і це при тому, що привозять його не з хліб завода на околиці чи через річку за 500 метрів, а за 260 кілометрів з … Дніпропетровська. До подібних  належать дешеві кілька в томаті, яйця з різницею в1-2 гривні ніж на базарі та один фірмовий сорт пива. А от за інше –вибачайте: картопля по 11 гривень за кілограм, морква та цибуля по 7,  капуста по 8. Рекомендується не звертати уваги, що всі крупи розфасовані з безкоштовним додатком – жучки та моль в асортименті. Таке життя…

Наші  українські «успіхи» крім гречки та пшона  не помітити не можливо, бо нам про них щодня розповідають по телебаченню. Інакше те «велике» нам зблизька не помітити… Це нагадує вислів Михайла Жванецького про полювання, коли левові у вольєрі допомагають полювати аж 16 чоловік.. Двоє з них тримає козу за роги, а всі інші намагаються показати левові, де вона стоїть, тобто затримана першими двома.

  Ціни  на харчі прудко стрибають. Особливо це помітили певний час тому на цукрі, але за ними слідом пішли ціни на олію та деякі види круп, м’ясні напівфабрикати та ковбасні вироби. Така була відповідь ринку на розмови про здешевшання моркви та контроль над цінами на все включно з гречкою.

А в магазинах, що звати стали супермаркети, і які на дивину ввели  «соціальні групи товарів» дешевших ніж у конкурентів чи навіть на базарах, з’явилися написи про обмеження в покупках.  Ну просто  «вітер військового комунізму»…  Дожилися: одна хлібина в руки, цукру лише п’ять, а найдешевшого кефіру лише один пакет … за один прихід!

 Ну, з харчами ладно – два три заходи і є запас… А як бути з заробітною платою ? Два і навіть три заходи тут не можливі, хоча одноразового отримання нині можна очікувати довго, а в перервах очікування вишукувати саме оті «соціальні продукти» в супермаркетах «добрих дядечок», щоб дожити до «дня отримання».

  Стан речей з порожніми кишенями та зростанням цін дуже «гармонує» з голосом нашого «мудрі політики» залишили старі проблеми, додавши нових .  А чи не занадто  це по-єгипетськи? Народ все ж має  якусь пам'ять, і дурити його безкарно раз за разом може раптово стати фатально. Вітер військового комунізму у нормувальних об’явах в крамницях… В чий він бік, і кого він змобілізує краще, і першим і кого знесе геть? 

 А що з пшоном? З телефонувань зрозумів, що в  Києві воно на гривню дорожче при середніх заробітках втричі більших. Провінція в цінах завжди пнеться за столицею. Але ганебно і прикро, що Україна з «золотими черноземами» везе часник з Китаю, яблука з Польщі,  а овочі з Туреччини. Ну чому ж ми не турки? Це було б доцільніше, практичніше і крутіше. А ще турки запопадливо мало використовують у своїй кухні гречку та пшоно, але горілку називають благозвучно у ласкаво – горілка…

Анатолій Авдєєв