Насильницький голодомор, котрий комуністична Московщина керована юдеями в 20-30-х роках минулого століття вчинила в Україні, був початком війни з метою винищення української нації. Очистивши Південні та Південно-східні терени України від етнічної української непокірної людності, комуністична юдейська верховна влада Кремля заселила вивільнені населені пункти українських сіл і міст ординськими опричниками з віддалених теренів Московщини, звиклих до грабежів та розбійних воєн, а тому послушних головному ватагу, «вождю». Цей крок параноїдального напів-юдея, «злодія в Законі» Йосипа Джугашвілі (Сталіна) не був новим в Світовій історії. Англосакси першими застосували цей метод винищення корінної нації, завоювавши Північну Америку і винищивши корінний народ, що споконвіку заселяв ту землю, племена індіанців. Як комуністи Росії в Україні, так задовго до них феодали Великобританії позбавили народ їжі. Різниця лише в тому, що бандити-лорди діяли повільно, роками винищуючи бізонів, основну їжу індіанців північної Америки, пропорційно зменшенню бізонів, зменшуючи чисельність племен, що заселяли Америку. Комуністична ж Московщина цей досвід застосувала значно масштабніше, в стислі строки і з більшою жорстокістю і цинізмом.  Але як англосакси, так і юдео-московити використали місцевих етнічних ледацюг і перекинчиків для їхньої сатанинської антилюдської дії.

Царат, проти якого і чинилася ліберальна революція в «тюрмі народів» (комуністична характеристика царської Росії), імперській Московщині, за триста років визискування українського народу та багатсв України не посмів опуститися до такого жахливого способу ведення війни з іншим народом. Це дозволили собі дві нації, суміш юдео-московитів, маніакальні фантазери про панування над цілим світом. Розбійній дикій азійсько-дрімучій москальській етнічній суміші, вочевидь, припала до душі юдейська доктрина «богообраності» і величі. Не випадково ще одна австрійсько-юдейська напівкровка, Адольф Гітлер, саме в Московщині проводив вишкіл гестапівців і переймав досвід кремлівських катів і витончених методів садизму та масового винищення людності. Зрештою, як і всякий інший неповноцінний представник расистської нації, вони, Сталін і Гітлер, в певний час помстилися і проти нації, кров якої текла в їхніх жилах. Чи варто повторювати відомі істини про голокост жидів, що чинився за приказом Гітлера, та розстріли комуністичнолї жидівської верхівки в СССР за наказом Джугашвілі?

Сьогоднішня поведінка цинічно нахабної москалоти, котра узурпувала владу в Україні – це міна уповільненої дії, що її заклав пекельний ґеній Йоська Джугашвілі в серці України, на козацьких степах, де кожна стеблина просякнута кров’ю борців за Волю України та поганою сироваткою, ворожою кров’ю. Козацькі слобожанські землі, південні землі вольниці і звитяги козацької – це суцільне мінне поле, що на додаток смердить «немитою москальською звироднілою пянью» (вислів власних, московитських царів), котра мов та зазуля будьщо намагається вижити нас, українців з предківської землі, як зазуленя викидає всіх пташенят, (мабуть, що й власних родичів), щоби наситити свою ненажерну утробу.

Дії сучасних узурпаторів влади в Україні потребують деякої деталізації. Було би не зовсім справедливо звинувачувати Віктора Януковича, що сконцентрувавши в своїх руках всю повноту влади, він діє самостійно. Москва пильно стежить за своїми національними меншинами в інших республіках, в тім числі й в Україні, особливо в Україні, без якої відновлення Московитської імперії просто неможливе. Вочевидь, що ще на початку утворення антинаціональної проросійської партії, «Партія регіонів», у Москві була узгоджена кандидатура на посаду голови партії. Так же, вочевидь, вишуковувалася людина саме з такою біографією, як Віктора Федоровича, яка давала два ричаги впливу на нього – один для космоплітичної мафії, на базі котрої творилася партія, – другий для замовника «музики», для Кремля. Певна річ, що мусіла бути дана згода на таку роль самим Віктором Федоровичем. Як і не з випадкових людей і постатей підбиралася команда найближчого оточення майбутнього лідера московитської національної меншини в Україні. Не так важко здогадатися чому, наприклад, фаворитка націоналіста Степана Хмари, його «золоте перо» пані Ганна Стеців, котра оспівувала «Феномен Степана Хмари» (газета «Клич», друкований орган націоналістичної партії УКРП), покинула свого протеже і стала раптово правою рукою антинаціоналістичного політика промосковської орієнтації. Мабуть Москва з нею, як і з колишнім рухівцем Лавриновичем, знайшла спільну мову на «общепонятном язикє»... Хоча, можливо, пані Ганна, як колишній спіробітник заокеанського радіо «Свобода» (в Україні і Польщі) є сполучною ланкою двох антагоністичних світів: Дикого американського вульгарного заходу та печерно-дрімучого московитського Сходу, а тоді виникає питанячко – хто ж при кому – Стеців-Герман при Януковичеві чи він при ній? Хіба що, просто обоє – при дво-Путінській Москві!

Спитаєте чому саме «два-Путін»? Розгадка нескладна – в Московії уже керував некоронований вождь імперії, Раз-путін. Цікаві це були часи в імперії: розстріли мирної демонстрації, що її вів під кулі жандармів піп Гапон; чорносотенні погроми жидівської жеброти, що їх ініціювали монастирі, зокрема і нині діючий як московський, Почаєвський монастир, або Почаєвська лавра; бардак в родині царя і розгардіяш в управлінні державою тощо. Між іншим, нещодавно нам, простим українським аборигенам, показали відвідини цієї лаври Президентом України в супроводі Володимира Михайловича, що очевидно для підкреслення тої пропасті, що розділяє всевладного Президента та безправного спікера, в минулому, Верховної ради України, Володимир Михайлович одягнувся мов одеський таксист, самопринизившись і принизивши нас українців, що обрали собі отой зрадливий верховний балаган.

Та повернемося до два-Путіна та його впливів на політикум України. Але спочатку пригадаймо зловісні вибухи в підїздах багатоповерхівок у Москові, пригадаймо як на Поволжі проста російська міліція піймала ФСБушників, що готували черговий вибух в жилому будинку так званими «чеченцями», насправді співробітниками ФСБ, – винищення протих громадян з метою визвати лють простолюду проти всіх «чорних», кавказців. Варто нагадати і те, що розпалювання ненависти до всіх, хто мав неросійське походження, особливо до мешканців Кавказу, Закавказзя та Середньої Азії, було нормою політики чорвоного Кремля. Пригадаймо, хто відбував строкову військову слубу в сов.армії: кожен азіат, кавказець чи закавказець був «чуркою», «чурбаном», «чорномазим», «чорно –ж...» тощо. В оспіваній соціалістичній рівності всіх націй і народів процвітав дрімучий шовіністичний московитський расизм. І сьогодні у Москощині культивується расова неприязнь, особливо до кавказців та закавказців. Не випадково московські расисти, так звані «скінхеди» вбивають, калічать, принижують всіх, хто не має безносої фізіономії, насамперед всіх чорних від природи. Влада на це дивиться скрізь пальці, як, до речі, і німецька влада на дії голомозгих німецьких молодчиків, котрі періодично б’ють робітників-турків.

Нарешті, довга рука  два-Путіна дотягнулася і до України. В нас почали «якісь невідомі» виконувати Указ першого Українського Президента Леоніда Кравчука і прибирати пам’ятники тоталітарного режиму, Звісна річ, що чинити це мала влада, що, згідно чисто нормального розуміння спадковості владних прав і зобовязань не лише власних, але й своїх попередників, мала б не допустити такої наруги над українською нацією, як спорудження памятника катові України, Сталіну, на святій козацькій землі. Очевидно, що помолившись у Печерській лаврі і відвідавши Почаївську Лавру, Президент російської національної меншини, Віктор Янукович,оголосив всій українській спільноті російську «священну» війну, так званий «джихад». Виконуючи волю Кремля, неукраїнський президент видав Указ, яким він ліквідовує «Інститут національної пам’яті України», рикошетом ліквідовується Музей УНР у будинку Ценральної ради. Та Центральна рада була всякою – трохи нашою, трохи соціалістично промосковською, – але це наші національні віхи виборсування з лап московської анаконди.

Мені невідомо те, чи дійсно активісти молодіжно спортивної громадської організації, ВГО «Тризуб» імені Степана Бандери, мали якусь зброю у своїх домівках, але достеменно відомо, що по всій Україні та й  у антинаціональному Верховному балагані повно зброї різного калібру. Вони її не лише мають, вони нею хизуються і уже давно стріляють в невииних людей, чинячи самосуд під прикриттям правоохоронних органів і прокуратури. Приклад Лозинського та його міліцейських та прокурорських пополічників надто яскравий, оскільки депутат Лозинський є спільною «власністю» і БЮТ і ПР! До речі ніхто не чув, не бачив жодного випадку щоби якийсь член ВГО «Тризуб» імені Степана Бандери вистрілив, чи вбив когось взагалі, або ворога укранської нації зокрема. Водночас в Україні діють офіційно, напів-офіційно різні так звані охоронні організації озброєні мов на війну. Окрім того в державі зареєстровано чимало бойовиків таких. як єврейські бойовики «Бейтари», лідером котрих є Євген Чрвоненко, так званий «Патріот України», відгалуження Московитських скінхедів. Як на мене, окремі пункти програмних документів так званого «Українського патріота» варто процитувати:

«пункт 3. Початковими пріоритеми Великої України буде створення під егідою Києва Центрально-Європейської Конфедерації (Блоку країн, що розміщені в геополітичному трикутнику Балтика-Балкани-Кавказ), що забезпечить геополітичне домінування на Євразійському континенті через встановлення контролю над всіма важливими  транспортними  та транспортно-енергетичними  артеріями.

Пункт 4. Наступним кроком буде долучення до Центрально-Європейської  Конфедерації Західноєвропейських країн, попередньо визволених з-під диктату демо-лібералізму та фінансового капіталу.

Пункт 5. Включення до Європейської Конфедерації Російської держави, впорядкованої на національних  засадах (якої з двох десятків націй?, ред), що дозволить зберегти українсько-європейське (чи російське?, ред.) домінування  на прострах Євразії...» Вочевидь маються на увазі такі словянські народи сучсної Російської федерації як чуваші, мордвини, комі-перм’яки, поволзькі та тобольські татари, алтайці-алеути, бурят-монголи, тувинці, чукчі, нанайці, якути, корейці, китайці та мізерний відсоток угро-фінського етносу, що не перевищує 10% від всієї маси населення РФ, який дав вкрадену самоназву державі.

Цікавим тут є те, що одним із авторів Програми «Українського патріота», член Політради цієї громадської організації, а також член Політради ВО «Свобода»  Андрій Ільєнко. Ще одна цікавинка, – у 2005 році політичний блок «Рух за націю» «невідома» рука перейменувала цей національно зорієнтований блок у бок «Українська Права Альтернатива» (УПА), – мовляв до блоку приєднався «Український патріот», який, до речі жодного разу ніхто з інших членів блоку не бачив,  але він був у назві блоку. Лише побувавши весною 2008 року у Харкові, авторові цих рядків попала в руки Програма і Статут цієї фальшивої так званої «української організаці». Дивно, що ні Ющенка, ні Януковича, жодного з цих двох Президентів, не цікавить поява московських расистів в Україні. Ющенко не міг, бо згідно Конститції керував державою прем’єр, а для Януковича це свої «реб’ята», бо й виникли вони саме в Донбасі, в середовищі українофобів, п’ятої московської колони в Україні, що кинула виклик і оголосила віну українській нації. Опираючись на цей інородний суспільний прошарок і маючи підтримку, окрім Москви, комуно-кримінального елементу та олігархів, Президент Янукович думає, що він навічно вріс у президентське крісло. Але так думав свого часу Президент Веймарської Німецької республіки, але оскільки німці думали трохи інакше, то на політичній мапі і Німеччини, і Європи появився Адольф Гітлер, що почав на костях народів будувати «Тисячолітній Рейх».

Тому на Банковій, у Києві, варто подумати чи доцільно воювати з народом, що дав назву і країні і державі? І чи варто воювати з народними Героями України, без яких теперішні вожді, в кращому випадку працювали б трактористами, чи ганяли вагонетки до шахтного ствола... Хоча все ще може бути, – Кучма теж мріяв бути вічним Президентом! Все в руках Божих,  не обов’язково –в руках кремлівського бога. «А всяка дія викликає рівновелику протидію». І тут не варто сподіватися на те, що при безвізових паспортах вся молодь України виїде чистити туалети на Захід, бо кожна епоха дає борющійся Нації своїх Провідників таких Бандера, як Максим Кривоніс чи Св’ятослав Хоробрий – це були Провідники української нації певного відрізку часу, але в пам’яті народу вони залишаться елітою Нації і її Героями, чи може сучасна влада рахуватися якоюсь, або чиєюсь елітою? Вочевидь, що жодна Ванга не насмілиться вимовити це словосполучення: антинаціональна влада в Україні – еліта!?. Слово «еліта» є означенням «краща» серед всього населення. Чи таку владу має Україна?.. Влада, що виділяє одинаковий бюджет як для внутрішніх військ. Так і для збройних сил держави, очевидно має на меті поскоріше ворогові здати державу, щоби з ненависними українськими аборигенами поквитатися!

Інтернатівець, син фронтовика, син «ворога народу»,

учасник бойових дій, шахтар Донбасу, українець Іван Любас