Про сталінський терор 1937 року у світі написано достатньо книжок, щоб заповнити бібліотеку. І все ж таки білі плями залишаються. Що спричинило наказ наркома внутрішніх справ Єжова № 00447, що дав старт масовому терору? Як його виконували в радянській провінції? Яку роль відігравали місцеві органи НКВС? Ці питання досліджували вчені з Німецького історичного інституту (Москва), Рурського університету (Бохум) разом зі своїми колегами в Росії та Україні.

Історична довідка

31 липня 1937 року Політбюро ЦК КПРС затвердило наказ народного комісара внутрішніх справ СРСР Миколи Єжова № 00447. Цей наказ передбачав переслідування колишніх куркулів, злочинців, членів релігійних громад, колишніх членів політичних партій, противників більшовиків під час громадянської війни, козаків та інших, кого тоді називали "антирадянськими елементами".

Наказ дав старт кампанії терору, що тривала від серпня 1937 до листопада 1938 року. В обхід юстиції вироки ухвалювали так звані "трійки" у складі місцевого партійного керівника, представника НКВС та прокурора. За сучасними оцінками, жертвами терору стали близько 800 тисяч осіб. Приблизно половина з них була розстріляна, інша половина отримала довгі терміни ув’язнення. Чимало з ув’язнених пізніше загинули в таборах.

Україна надала доступ до архіву СБУ

Результатом п’ятирічного дослідження стали кілька товстих книжок у твердій обкладинці, виданих німецькою, російською та українською мовами. На початку грудня німецькі історики представили їх у Бонні.

Bildunterschrift: Großansicht des Bildes mit der Bildunterschrift:  Бернд Бонвеч, колишній директор Німецького історичного інституту в Москві "Чесно кажучи, ми не вірили, що зможемо довести цю справу до кінця",- каже колишній керівник Німецького історичного інституту в Москві Бернд Бонвеч. Головною проблемою істориків було отримати доступ до документів. Архів Федеральної служби безпеки Росії (ФСБ) був для німецьких учених закритим. "Але ми знайшли кілька регіонів, у яких документи були передані з архівів спецслужб до звичайних міських архівів",-  каже один з керівників дослідження Марк Юнґе. Це були архіви у містах Твер, Перм, Ярославль та інших.

Неоціненну допомогу німецьким дослідникам, за їхніми власними словами, надала Україна, відкривши доступ до архіву Служби безпеки (СБУ). "Дослідницька робота в Україні була надзвичайно важливою, оскільки Україна надала повний доступ до документів. Гортаючи сторінки документів у читальному залі, ми говорили один одному – це просто неймовірно",- ділиться Юнґе своїми враженнями про роботу в Києві.

Продовження розкуркулювання

Що ж з’ясували німецькі вчені? Чи справді Великий терор у СРСР, як називають події 1937-1938 років, був спровокований очікуванням війни і бажанням радянської влади позбутися "ненадійних"? "Я вважаю, що причини швидше були внутрішньополітичні та економічні, що робить цю акцію ще більш жахливою",- каже Марк Юнґе.

Схожої думки дотримується і нідерландський історик Майкл Елльман: "Дослідження спонукає сприймати сталінський терор як приклад так званого "соціального інжинірингу" на шляху до побудови соціалізму. Це означало підтримку одних соціальних груп та винищення інших".

В радянській Україні операція була спрямована на винищення так званих куркулів, яке почалося ще в 1929-1930 роках, каже директор архіву СБУ і один з укладачів двохтомника "Великий терор в Україні. Куркульська операція 1937-1938 рр." Сергій Кокін. "Операція називається "куркульська", тому що добивали селянство. В 1937 році закінчувалися терміни висилки багатьох так званих "куркулів". Коли проводили перепис 1937 року, навіть була спеціальна анкета, щоб подивилися в місцях заслання куркулів, чи вони там є, чи вже повернулися в Україну".

Криваве соцзмагання

За словами Кокіна, у ході дослідження стало видно, "як центр у Москві взаємодіяв з регіонами, у тому числі з республіканським керівництвом НКВС у Києві та з обласними керівниками, який був зворотний зв'язок, як усі починали грати за якимись дикими правилами, встановлювати ліміти на репресування людей".

Оскільки відсоток селянського населення був в Україні вищий, то, каже керівник архіву СБУ, "коли присилали ліміти для України, то враховували, що ця верства може бути більшою для України".

Bildunterschrift: Großansicht des Bildes mit der Bildunterschrift:  ГУЛАГ, Воркута, 1030-ті роки Дослідження також показало, що місцеві органи НКВС мали великий вплив на виконання указу № 00447. "Це було криваве соцзмагання місцевих чекістів, хто швидше свій ліміт використає, - каже Кокін. - Багато що залежало від місцевих керівників. Достатньо було двічі вкрасти, щоб бути засудженим. За крадіжку патефона людина могла отримати вісім років таборів". 

Особливо німецьких дослідників вразило, наскільки сплановано велося знищення людей. "Це була бюрократично організоване явище, яке треба назвати масовим убивством", - каже Бернд Бонвеч.

Ось лише один приклад. Телеграма наркома внутрішніх справ УРСР Леплевського наркому Єжову від 26 серпня 1937 року (мовою оригіналу):

"За время с 20 по 25 августа областными тройками осуждено по 1 категории (расстрел – ред.) 795 чел., из них кулаков – 402, уголовников – 143 и прочего антисоветского элемента – 250 чел… Прошу о Вашем распоряжении ГУЛАГу об ускорении высылки наряда на отправку 2 категории (лишение свободы) в лагеря". 

"Ми не знали, що терор насправді був спрямований проти звичайних людей, - додає Марк Юнґе. – Це було справжнім відкриттям, як терор став "Великим". Терор проти радянських еліт був жахливим явищем, але насправді страждали прості селяни чи дрібні злочинці".