Каталог статей
| Головна » Статті » Україна |
Шпанізм, або Великий Східний Браток
| Швидкість, з якою демократична наразі Україна проходить через усі
стадії, через які проходила й путінська Росія – від установлення
контролю над судами до використання влади як інструменту збагачення, –
вражає. Саме час вести мову про особливий лад та ідеологію
пострадянських держав, і я пропоную назвати цей лад та ідеологію
шпанізмом. Шпанізм – це коли країною керує шпана, з усіма звичками, манерами й світоглядом шпани. Історія України останніх кількох місяців прекрасно ілюструє практику й теорію шпанізму. Перша історія – це, звісно, перегляд Конституції. Конституційний Суд України визнав незаконною чинну протягом шести років Конституцію, і країна з парламентської республіки стала республікою президентською. Республіки бувають і парламентські, й президентські, та й власне зміна Конституції – річ конституційна. Але тут важлива не сама зміна, а те, як вона вчинена. З формальних мотивів суд (а не референдум) визнав Конституцію нечинною. Просто вражає рівень нахабства: країну ділять, мов свічковий заводик, рішенням суду – добре, що бодай не міста Жмеринки. Друга історія – «Криворіжсталь». Відразу після Помаранчевої революції влада відібрала в Пінчука приватизовану за копійки «Криворіжсталь» і продала на нормальному аукціоні за 4,8 млрд доларів Лакшмі Мітталу. 4,8 млрд дол. – це, між іншим, багацько грошей. Крім грошей, були й інвестиційні зобов’язання. Настав 2008 рік. Ринки завалилися. «Арселор» попросив українське Держмайно переглянути частину зобов’язань. Держмайно переглянуло. Та щойно до влади прийшов Янукович, і раптом з’явився черговий позов у черговому суді – мовляв, Міттал не виконав інвестиційних зобов’язань, і треба «Криворіжсталь» у нього відібрати. Та це ж Держмайно дозволило! «Ні, – відповідає позивач – виявляється, питання слід було розглядати на засіданні Кабінету Міністрів». Даруйте, але це ваша справа, де ви це мусили розглядати. Міттал чим тут завинив? Історія ця наразі закінчилася притомно. Янукович поїхав у Францію, і там, зважаючи на все, у нього відбулася дужа тверда розмова з Саркозі. Відтак Янукович вирішив не вдавати, що не може додзвонитися генеральному прокуророві, а з блатною простотою сказав, що, мовляв, до наступного суду справа ця навіть не дійде. Але зрозуміло, що це не кінець, а початок. Тут важливий принцип. До влади прийшла шпана. Шпана, яка простодушно розуміє процес керування країною як процес наїзду на лоха. Третя історія – це, звісно, «РосУкрЕнерго». Хазяїн «РосУкрЕнерго» пан Фірташ став головним комерсантом України, потіснивши з цієї посади Рината Ахметова. Я взагалі пророкую Ахметову сумне майбутнє. Не знаю, леґендою чи ні є розповідь про те, як Ахметов натовк Януковичу пику на аеродромі після поразки останнього на виборах (нібито прилетів, дав Януковичу по пиці й полетів назад), але Ахметов зробив непрощенну політичну помилку з усіх можливих: він зробив нікчему головою партії. А нікчеми, прийшовши до влади, колишніх благодійників не прощають. Так чи інакше, нині найголовніший – Фірташ. На зустрічі Мєдвєдєва з українськими бізнесменами він сидить навпроти Мєдвєдєва. І ось наслідок. Нова влада одержує контроль над міненерго, почерез це – контроль над «Нафтогазом», а відтак «Нафтогаз», тобто нова влада, програє сама собі в Стокгольмському суді, куди «РосУкрЕнерго» подавало позов на «Нафтогаз». І, згідно з рішенням Стокгольмського суду, Україна виявляється винною пану Фірташу 12 млрд кубів газу, вартість яких – 3 млрд доларів. Що буде далі – сказати годі. МВФ, схоже, дав українській владі зрозуміти, що коли вони зважаться виплатити готівкою борг, який перевищує дефіцит українського бюджету, вони не одержать від МВФ ані цента. Шпана, що прийшла до влади, простодушно гадає, що влада – це такий спосіб швиденько визнати державу винною 3 млрд дол. своїй компанії, а те, що ця компанія стала притчею во язицех, і ФБР розслідує її зв’язки з Сємьоном Моґілєвічем, який значиться в першому десятку злочинців, яких розшукує ФБР, – це несуттєво. Ну чо’ вони нам там зроблять, лохи? Приймуть чергову резолюцію ПАРЄ? Та нехай підітруться нею... Ну й, нарешті, четверта історія. Уже політична. Напередодні виборів у місцеві органи влади по країні поширилася витончена технологія клонування списків для голосування. А саме – береться людина, лояльна до влади, від її імені в певному місті реєструється філія опозиційної політичної партії, складається список, а потім суд ухвалює рішення, що ця філія – справжня, а інша (яка справжня) – фальшива. Один із таких фальшивих списків був зареєстрований у Львові. Приїхав голова партії, втрутився – і Львівський виборчком зареєстрував справжній список. А наступного дня голову виборчкому посадили. Що мене у всьому цьому дивує? Очевидність причин і наслідків. Адже ніхто не буває кращим диктатором, ніж блатний нікчема. Диктатор – це бандит на троні. Диктатор відрізняється від шпани лише масштабами. Нічим іншим: ні уявленнями про життя, ні звичкою нагинати лохів, ні манерами – я сильний, отже, я вас нагну – диктатор від шпани не відрізняється. Янукович зривав з людей шапки, коли вони сиділи у громадських туалетах. Тепер він те саме робить із Євросоюзом і Мітталом. І повірте, ця влада відчуває особливе задоволення від того, що ці лохи, у яких штани спущені, не можуть за нею побігти. Утім, у всьому цьому президент Янукович бере приклад зі свого Великого Східного Брата. Або, якщо точніше – з Великого Східного Братка. Юлія ЛАТИНІНА, «Ежедневный журнал», Росія Для «Народного слова» переклав
Михайло Янів | |
| Переглядів: 672 | Коментарі: 113 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 34 | 1 2 3 4 » | ||||||||||
| |||||||||||
| 1-10 11-20 21-30 31-34 | |||||||||||
