В січневі дні 1918 року українцям було не до свят. Проти молодої УНР Радянська Росія здійснила агресію. Ще у грудні було захоплено Лозову, Павлоград, 10 січня Олександрівськ(Запоріжжя).  18 січня за наказом червоного командувача В. Антонова-Овсєєнка розпочався загальний наступ радянських військ на Україну, яка невдовзі втратила Полтаву, Конотоп, Бахмач, Крути. Під останніми муравйовці замордували молодих українських патріотів - необстріляних  гімназистів та студентів, у тому числі уродженця Єлисаветграда Володимира Шульгіна. До кінця першого місяця зими майже все Лівобережжя виявилося під контролем Петрограда. Що привело до цих кривавих подій, спричинених нападом сусідньої держави на територію Центральної Ради?

 Україна засудила жовтневий переворот в Петрограді, не визнала Раду народних комісарів загальноросійським урядом і проголосила свою державність. У відповідь Рада народних комісарів, яка задекларувала на папері прагнення до миру з усіма країнами та народами, почала відроджувати агресивну політику  царів щодо Української Народної  Республіки, формуючи з неї образ ворога. Одним з творців радянської українофобії став уродженець Бобринеччини, організатор жовтневого повстання Лев Троцький (Лейба Бронштейн). Як нарком закордонних справ Радянської Росії, він звісно, міг відвернути удар проти рідної землі, але «землячок» робить протилежне. З грудня разом з керівником уряду Леніним Троцький підписує «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради» ( у його схваленні брав участь і Сталін)  з погрозою війни.  Через два дні уродженець Єлисаветграда, голова українського уряду, секретар внутрішніх справ В. Винниченко та Генеральний секретар Раднаркому, якою відкидалися нав’язування українцям з півночі «форми політичного ладу» та спроби втручання в державне життя, пропонувалося припинити ворожу діяльність проти українських частин в Росії. Зрозумівши безперспективність політичного тиску та сусідню країну, втручання в її державну, військову, господарську сфери, Раднарком розпочав війну.

 Ситуацію змінили переговори в Бресті, куди поїхала делегація УНР на чолі з уродженцем Голованівщини В. Голубовичем. Україна тут отримала міжнародне визнання і мир. Зазнавши дипломатичної поразки, голова російської делегації Л. Троцький, який не мав скільки-небуть грунтовноїосвіти, ні дипломатичного досвіду, образливо оцінив інтелегентних високоосвічених делегатів УНР. « …Провінційні… Простачки… Їх оратор нагромаджував  грубість та нахабність… Високопарна ницість… лакейство…». Військо  Муравйова встигло взяти Київ,  принісши владу, за його словами,  « з далекої півночі на вістрях бюагнетів». Розпочалися розстріли гайдамаків, офіцерів, юнкерів, городян у яких були україномовні посвідчення. Щотижня страчувалася майже тисяча осіб. Такими були воєнні наслідки сформованої Бронштейном-Троцьким  політики Росії щодо України. У наступні роки саме він буде визначати й реалізовувати і військову політику, щоб втопити  у крові землю, яка його народила.

 1918 року Троцький очолює збройні сили Раднаркому і посилає їх у братовбивче полум’я  другої  російсько-української війни. Зустрівши рішучий супротв, передовсім  українського селянина, горду, щиру,  працьовиту вдачу якого Лейба Давидович  добре знав з бобринецького дитинства, він вирішує  вдатися до підступного кроку, пославши перед третьою інтервенціїю агітаторів, особисто розробивши для них таємну інструкцію, в якій зокрема йшлося : « …Не Денікін змусив нас залишити Україну,  а грандіозне повстання, яке підняло сите  селянство… У ньому прокинувся вільний дух  запорозького козацтва і гайдамаків, що спав сотні років… Нам необхідно повернути  Україну Росії  …  Без українського вугілля, заліза, руди, хліба і солі, Чорного моря Росія існувати не може, вона задихнеться, а разом з нею і радянська влада, і ми з вами… Україна … нашою… буде лише тоді, коли буде радянською,  а Петлюра викинутий з пам’яті народу назавжди». Наслідком перемоги армії Троцького над «українським ситим селянством» став перший радянський голод на Україні. Під час нього він , як уповноважений Раднаркому, бере участь у вилученні церковних цінностей у Києво-Печерській лаврі.

  Причетний, хоча і дотично,  Троцький і до голодомору 30-х років. Саме він у 20-х  критикував Сталіна за «небезпеку справа», виступав проти економічної влади непманів і закликав «ударити по куркулях» та прискорити індустріалізацію.  «Вождь народіав»  візьме на озброєння ці ці програми  і в 1932-1933 роках задасть убивчого удару по колись небезпечних для Троцького «ситих селянах» Бобринеччини, Зінов’євщини, Знам’янщини,   Добровеличківщини та других регіонах, колись загарбаних військом «демона революції» Бронштейна.

 Коли Україна вимирала в наслідок ідеології Лейби Бронштейна, він сам віі досить таки сите життя. В Туреччині, Норвегії, Мексиці. Німеччина, Франція, Чехословаччина, Голландія, Англія відмовили у вїзді диктатору з кривавими руками. У своїй статті У.Черчель назвав тоді Л. Троцького «людоїдом Європи».