При в'їзді в це придністрове містечко, що розкішно розтягнулося серед прикарпатських схилів та пагорбів, вас вітає кам’янний жирний короп - помилитися неможливо, ви в Коропці, де серед будівель дитячого інтернату, який віднині став козацьким ліцеєм, чепурним, нині недоглянутим красенем розташувався палац колишнього власника цих земель, графа Бадені. Цікава деталь міжчасся: перед головним фасадом  фігура богоматері в оточенні підозріло дорослих оголених пузанчиків-тутті та квітів, а за палацем, на клумбі - дві покалічені часом бетонні піонерки, теж пузатенькі, але, на жаль, вдягнені та спортивно-розвинені.
 Серед сучасних корпусів ліцею палац зовсім не губиться, у парку ще можна помітити старовинні дерева в три обхвати, як і перед фасадом резиденції, на головній алеї перед палацом цвіли яскраво-рожевим цвітом якісь екзотичні дерева.  

  В день Великої Ради, яка співпала з Трійцею сонячні години чергувалися з дощиком на врожай. Українське містечко вирувало святом, козацькими маршами та піснями. Джури прийняли присягу та посвяту, пройшли урочистим маршем. Гетьман Українського Козацтва Микола Пантелюк, зачитавши накази, побажав коропчанм успіхів та козацької наснаги.

 Велика Рада прийняла Звернення до Європарламента стосоно його  втручааня в сторінки української історії та трактовки того, хто в Україні є герой.
  З відродженням козацтва у Коропці народжується надія на майбутній розквіт селища.

Посилело відчуття свята сотні гостей з лав Українського козацтва, які прибули більше ніж з двадцяти областей України. Це дало змогу покозаченому селищу відчути себе часткою великої і могутньої сили.

 Під час Великої Ради козацькі делегати з рідних куточків України щиро раділи за Коропець, його чудовий козацький навчальний заклад та потяг всього селища до козацького відродження. Багато хто висловлював побажання ще раз повернутися до цього чарівного куточка української Швейцарії. В Коропці крім свята був і показовий військовий порядок, ліцеїсти на вулицях містечка вітали козаків відданням честі. Цей прийом  військового етикету говори про багато що: гідне і достойне виховання, повагу, шанування звичаїв. Всі козацькі заходи за козацьким звичаєм починалися з молитви.

  Представники обласної та районної влади теж щиро раділи з патріотичного піднесення в Коропці та на власні очі  вперше бачили козацький захід подібного рангу.

 В книзі В. Стецюка "Культурні грона Дністра" багато увги приділено історії містечка, наводяться перекази, що збереглись серед місцевого населення, про графа Бадиню. Його справжнє ім'я - Казімір Бадені (1846 -1909 рр.), він був намісником Галичини, прем"єром Австрії та міністром внутрішніх справ. Прославився граф "баденівськими виборами" до парламенту у 1897 р., коли був запроваджений антиукраїнський терор. Палац в Коропці збудований в класично-синкретичному стилі з розкішними бароковими ліпними геральдичними атрибутами, серед яких між рушниць і мисливських ріжків почесне місце займає барельєф з зображенням перехрещених коси і ціпа.  Може скластись враження та небезпідствні підозри, що граф був масоном. Бадиня в цілому залишив по собі добру пам'ять та гіперболізовану уяву про свої багатства. Кажуть, він був настільки багатим, що хотів викласти підлогу в своєму палаці злотими. Але йому таку примху виконати не дозволили - на монетах був зображений герб, не діло топтати державну символіку. Неначе було запропоновано класти монети на ребро, та аж стільки злотих у графа, здається, не було.

  Колись давно містечко було королівщиною, а в 1615 році стало власністю брацлавського воєводи Стефана Потоцького (Stefan Potocki, помер в 1631 р.). Від його нащадків наприкінці XVIII ст. Коропець переходить до Мисловських гербу "Равич" (Myslowsci, Rawicz). В середині ХІХ ст. маєтком володів Антоні Мисловський, одружений з Терезою з Реїв, а потім їх син Альфред. Альфредовою дружиною була Хелена з Млоцьких, що прославилася на весь Львів своєю красою. Ще про Альфреда відомо, що він розводив племінних скакунів. А вже від сина Альфреда Мисловського, теж Альфреда, в 1893 році Коропець переходить до маршалка Галицького сейму, графа Станіслава Бадені (Stanislaw Badeni, 1850-1912). Останніми власникамм Коропця був наймолодший син маршалка, Стефан Бадені (1885-1961) та його дружина княгиня Марія Яблоновська (Maria Jablonowska herbu Prus III).

Ще на початку ХІХ ст. Мисловські збудували у Коропці класицистичний палацик, який існував майже до кінця ХІХ ст. Центральна його частина була двоповерховою, бічні крила - одноповерхові.

  Станіслав Бадені, придбавши Коропець, практично відразу почав цілковиту перебудову споруди під свою резиденцію. Проект реконструкції в стилі віденського ренесансу напевно виконав хтось з відомих львівських або віденських архітекторів. На жаль, хто це був конкретно, невідомо. Роботи по зведенню великопанського маєтку були завершені у 1906 р. Так що красень-палац досить ще молодий.

  Так як палац було завершено вже на початку ХХ столітя, незадовго до Першої світової війни, більшість мистецьких колекцій родині Бадені залишалася в їхніх маєтках в Радехові та Буську. Так що в Коропці було зовсім небагато цінних старовинних меблів та картин. Лише в бальній залі стояв різьблений стіл у стилі Людовіка XVI з великою мармуровою столешницею, а в інших кімнатах лише окремі речі, що не входили в якісь комплекти. Та все ж у модринових шафах в Коропці зберігалася нехай і нова, але велика бібліотека.

В 1914-1920 роках палац було сильно пошкоджено. Саме тоді з усіх стін було видерто портрети, знято вікна і двері. Родина Бадені в міжвоєнний період встигла відновити палац майже у його первісному стані. Єдине, чого відтворити не вдалося, так це портрети королів.

  Колись палац стояв у ландшафтному парку. Парк існував ще з початку ХІХ ст., але був значно розширений за Станіслава Бадені і займав площу понад 200 га. Автором паркової реконструкції був відомий ландшафтний архітектор, творець Стрийського парку у Львові Рьорінг. Характерною рисою парку були великі галявини з окремими групами дерев. Через парк протікали дві річки, Коропчик і Млинівка. Їхні береги сполучали пофарбовані на біло містки. Був також став, а над ним - оранжерея та теплиці. В парку росли каштани, клени, срібні тополі, дуби, липи, ясени, плакучі верби, два великих тюльпанових дерева. До 1939 р. за парком старанно доглядав штат з 30 садівників. Біля парку починався горіховий гай. Але більшістьз цього, на жаль залишилося історією, як і колишній магдебурзький статус нинішнього  селища.

 З покозаченням Коропця, здається, збільшується шанс до відродження залишків архітектури  минулого, розвитку туризму, а можливо і повернення міського статусу.

 Анатолій Авдєєв