Неля Куковальська: «Україна не вступає у Європу, а повертається до неї!»

У Національному заповіднику «Софія Київська» відбувся міжнародний фестиваль «Анна-фест» - це перший захід, що проходив під керівництвом Генерального директора Заповідника  Нелі Куковальської, яка нещодавно  тріумфально повернулася до закладу  після трьох років вимушеного «вигнання».  

Впродовж двох днів стародавня площа Собору перетворилась у  суцільний  ярмарковий  майданчик, де відбувалося свято майстрів України: тут плели вінки з соломи, ткали доріжки, чародіяли на гончарному крузі, розписували писанки. Майстри показали найкращі зразки  народної культури, які збереглися  з періоду Київської Русі. В ті часи  пращури вміли і ткати, і кувати, і ліпити, і малювати. І досі  вироби київських майстрів знаходяться в археологічних зібраннях наших сусідів: політичні зв’язки тодішньої  Київської держави  вражають своєю географією -   Ярослав Мудрий, був одним із перших євроінтеграторів в історії нашої Батьківщини.

Під час бесіди, Неля Куковальська розказала про основний задум цього заходу: «Зараз всі декларують, що Україна вступає до Європи. Ні, ми туди не вступаємо - ми туди повертаємося. В Х-ХІ  столітті Київська Русь була одна із могутніших держав Європи. І лише втручання монгольської навали штучно викинуло нашу країну з європейської спільноти. Проведенням цього фестивалю ми хочемо наголосити всьому світу, що Україна не вступає у Європу, а повертається до неї! Перебуваючи у Парижі, я була вражена тим, як пам`ятають королеву Анну французи, які почесті їй віддають до сьогодні. Наші співвітчизиники знають про  Анну Ярославну лише в рамках шкільної програми. І наша мета розказати про цю унікальну жінку, яка залишила глибокий слід в історії Європи. Її називають праматір’ю всіх французьких і навіть європейських монархів.  Анна вийшла заміж за французького короля Генріха І у 23 роки. Прожила з чоловіком лише 8 років – Генріх І був літньою людиною, під час весільної церемонії йому було понад 40 років: для того часу це був досить поважний вік. Але Анна змогла за короткий період  підкорила європейську спільноту своїм розумом, гідністю, освітою та красою: вона впливала на політику Франції, спілкувалася з патріархами, вела листування з монархами інших держав. Жінка, яка брала участь у державних справах при малолітньому синові – її ім’я стоїть разом з іменем сина під численними грамотами 1060-х рр.  Тому, ставши директором Заповідника, поставила собі за мету відкрити широкому загалу українців образ київської княжни Анни Ярославни та її сестер Єлизавети й Анастасії, які створили родини з королівськими родинами Європи».

Якщо вдень Заповідник нагадував ярмаркову площу, то  головні святкові події відбувалися теплими літніми вечорами, коли  затишні  фіолетові  сутінки наповнювалися спалахами феєричного дійства: виступала  капела ім. Л.Ревуцького, показували середньовічні танці, звучала середньовічна музика. Заповідник став  фантастичним порталом, відкривши  двері у тисячолітнє минуле Київської Русі , де було  представлено  у яскравому  камерному світло-музичниму дійстві  макет пам`ятника Анні Ярославні.

«В майбутньому Заповідник планує реалізувати низку культурних програм для наших співвітчизників. Україна має неймовірно цікаву та глибоку історію, яка тісно пов’язана з Європою. Поступово ми будемо розказувати і відкривати  всім бажаючим європейську  сторінку нашої держави: зараз пишемо  нові  екскурсії та пізнавальні  програми, готуємо святкові заходи, проводимо  наукові дослідження, розробляються плани Заповідника та готуємося до проведення реставраційних робіт. Головне наше завдання – зберегти архітектурні пам’ятки Заповідника. Під час анексії Криму від Заповідника буквально «відірвали» Судацьку фортецю  - унікальний комплекс пам’яток середньовічної археології та архітектури ІІІ – XVI ст. Зараз ми не маємо доступу до цієї цитаделі  - фортецю визнали музеєм російського підпорядкування.  Але, співробітники  продовжують дистанційно моніторити її стан. Я дуже сподіваюсь, що скоро Судацька фортеці знову повернеться під  юрисдикцію Заповідника. - зазначила Н.М.Куковальська.

За останні місяці ми промоніторили стан інших архітектурних об’єктів, які  відносяться до Заповідника.  Найближчим часом поставимо на реставрацію Андріївську церкву – памятку архітектури національного значення, яка знаходиться у попередньому списку світової спадщини ЮНЕСКО. На сьогодні ця дивовижна церква, київський шедевр  італійського зодчого Растреллі,   потребує  негайної реставрації -  для нас це пріоритетне завдання».

Після розмови з Нелею Куковальською, я зайшла до Андріївської церкви – і вжахнулася: від позолоченого святкового оздоблення  не залишилося й сліду. Сяючий інтер’єр унікальної  церкви знищено: товстий шар від воскових випарів свічок «загасив» золоті завитки українського бароко і тепер це  тьмяні  «бронзі» іконостаси!

В останні роки у приміщенні Андріївської церкви знаходиться Кафедральний собор Святого апостола Андрія Первозванного Української Автокефальної Православної Церкви.   Перебування УАПЦ негативно вплинуло на стан архітектурної пам’ятки - від постійного палення свічок у церкві практично знищений  інтер’єр: затьмарилась позолота, зблякли ікони. Тож, постає питання: хто має платити за реставрацію – держава чи церква? Питання риторичне - і знову все ляже на плечі держави…

Повертаючись до Європи, ми ніяк не можемо змінити хуторянську свідомість на європейське мислення.  Відношення до пам’яток культури, до національної спадщини країни – це і є своєрідний лакмусовий папірець на право називати себе  європейцем.

Прикро, що про це мало хто думає…

А "Софія Київська", здається, у гарних жіночих руках...

Наталка Іванченко