Лаврська сотня звільнених музейників

Комітет порятунку Нацзаповідника у Лаврі продовжує свою роботу! Нарешті Майдан переміг і можна розпочати процес очищення держави від ставлеників голубої влади, які цілеспрямовано нищать національну святиню світового рівня - Лавру!

З наших джерел у Мінкульті, ми отримали копію листа, яку захисники Заповідника власноруч вручили новому Міністру культури Є.Нищуку. Представники колективу коротко розповіли про правовий нігілізм кількох директорів, внаслідок чого, без роботи брутально залишили понад сто досвідчених музейників! Просто Лаврська сотня звільнених! Чимало потерпілих повернулися за рішенням суду, отримавши чималенькі компенсації. Однак, нинішня адміністрація розгорнула проти них справжній терор! Звільнення з жахливими порушеннями закону продовжуються! Цю ганьбу Міністерство повинне негайно припинити, звільнивши вірних Януковича і його кліки, та призначивши патріотичних професіоналів!

Ми розуміємо заклопотаність Міністра, який доручив вивчення ситуації Першому заступнику Л.Островській-Лютій. Однак, у нас склалося враження, що ця пані, що багато років вірно служила спонсору Януковича Р.Ахметову, більше зацікавлена керуванням фінансових потоків Мінкульту, ніж встановленням істини. Ми не розуміємо, як така заплямована співпрацею з злочинним режимом діячка могла очолити процес національного культурного відродження? Самі почитайте її "трудовий шлях"! Жодного дня роботи у системі Мінкульту, немає реального державного керівного досвіду! Людина абсолютно не розуміє проблем і завдань музеїв! Як і Мінкульту взагалі! Якщо найближчими днями ця пані, як і Мінкульт в цілому, не розберуться у ситуації в Лаврі, не звільнять корупційну керівну трійцю Заповідника, колектив залишає право на публічні акції протесту проти некомпетентності Міністра і його Першого заступника. Скандальну ганьбу довкола духовної святині - Лаври, відданої на відкуп торгашам слід негайно закінчувати!

Островська – Люта Олеся Богданівна

Перший заступник Міністра

Народження

5 серпня 1978 року місто Львів

Освіта

у 2000 році закінчила Національний університет «Києво-Могилянська академія» за спеціальністю «Культурологія»

Вільно володіє польською, англійською мовами



Трудова діяльність

З 1998 до 1999 року – офіс-менеджер Міжнародного фонду «Відродження»

З 2003 року – помічник директора Благодійного фонду «Центр сучасного мистецтва» м. Київ

З 2007 року – менеджер ТОВ «Піллар ПР», м. Київ

З 2008 року – керівник проектів та програм Благодійного фонду «Розвиток України»
19 березня 2014 року призначена на посаду Першого заступника міністра культури Розпорядженням КМУ №220-р
http://nbnews.com.ua/ru/blogs/117804/

Текст листа: Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику не потрібні потрясіння, а потрібний звичайний робочий ритм, щоб зберігати, вивчати та популяризувати культурні та духовні надбання української нації. На превеликий жаль, останні 4 роки, у зв’язку із направленням фінансових потоків у сферу культури та необхідністю їх перерозподілу між владними «кланами», в Києво-Печерському історико-культурному заповіднику було змінено кількох генеральних директорів та їх заступників. Не лояльний до тодішньої влади генеральний директор Кролевець С.П. у 2010 році був змінений шляхом не законного звільнення більш лояльними Громовою М.Е., а потім Лісничою В.М. та Михайлиною Л.П.

З кожною зміною керівництва, останнє першочерговим завданням бачило звільнення працівників. Це зруйнувало колектив Заповідника та, на нашу думку, підривало його фінансову стабільність. Під виглядом реорганізації Заповідника було звільнено більше сотні кваліфікованих працівників, які, в переважній більшості, мали стажу роботи в Заповіднику від 10 до 40 років. Так, у 2011 році, коли генеральним директором стала Громова М.Е., " одна частина наукових співробітників та екскурсоводів були звільнені, а іншій частині під тиском та умовляннями змінили умови праці та перевели на строкові трудові договори, примусивши написати відповідні заяви. При цьому працівники втратили можливість отримати матеріальну допомогу на оздоровлення до щорічної відпустки, а також можливість оскаржити такі дії до суду (адже працівники власноручно писали заяви на переведення). Пізніше, коли на зміну Громовій М.Е. прийшли інші керівники, без будь-яких пояснень та розгляду кандидатур, звільняли працівників, при цьому приймаючи на посади інших працівників на умовах безстрокових трудових договорів (часто таких, що не мають підходящої кваліфікації у сфері культури). Всі звернення працівників щодо зловживань з боку керівництва Заповідника до Адміністрації Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України та до Міністрів культури (спочатку до Кулиняка, а потім і до Новохатька) з проханням звернути увагу на ситуацію та припинити подібну практику звільнень працівників отримували формальні відписки: «Звертатися до суду».

Працівників, які звертаються до суду для захисту своїх трудових прав, керівництво (адміністрація) Заповідника намагається «відговорити» від цього. Натякаючи та прямо говорячи, що ці справи будь-якою ціною і у будь-якому випадку будуть вирішені судом на користь Заповідника.

Звернення працівників до правоохоронних органів, зокрема до прокуратури, та до контролюючих адміністративних органів завершувалось перевірками, які проводили «свої» і не знаходили порушень, а там де порушення були очевидними - підроблювалися та пере підписувалися «потрібні» документи (прикладом фальшування документів може бути судова справа Крохи Т.Д.). З працівниками, які, писали такі звернення або який підозрювали, що вони писали ці звернення, «розправлялися». Зокрема, заступники генерального директора та керівники структурних підрозділів - відділу кадрів, юридичного відділу викликали «на допит», погрожували звільненням та відповідальністю, позбавленням премій, примушували писати заяви на звільнення або ж просто «стравлювали» людей, які не витримуючи тиску - йшли добровільно. Особливо страшно, що допомагають в руйнації колективу і деякі члени цього колективу, отримуючи власні зиски - або гарантію «недоторканості» або ж різного роду грошові «підкупи». Так, само призначена в.о. голови профспілки Каневська О.О., будь-які рішення щодо звільнень адміністрації заповідника «підстраховує» протоколами засідання профспілки.

Після скандального звільнення кардіолога пані Лісничої В.М. з посади генерального директора Заповідника та призначення на цю посаду Михайлини Л.П., фактичне керівництво у Заповіднику здійснює його заступник - Панченко В.В. Генеральний директор Михайлина Л.П. нічого не вирішує і не бажає вирішити та навести лад у Заповіднику, оскільки практично самоусунувся від керівництва, займається лише своєю творчою та науковою діяльністю. Його заступники, на нашу думку, не гідні займати керівні посади у будь-яких закладах культури, а тим більше у Заповіднику, що має національний статус, адже не мають уявлення про управління у музейній сфері та мають заплямовану» репутацію. Так, перший заступник генерального директора Заповідника Панченко В.В. не має відповідної освіти (закінчив, за нашими даними, Уманський аграрний навчальний заклад заочно), за заступником генерального директора з фінансово-економічних питань Стиренко Л.М. шириться «слава» як про ту, що розробляла потрібні «фінансові схеми» у бюджетних установах (наприклад, у Міністерстві освіти) і продовжує це робити у Заповіднику. Зокрема, у колі співробітників Заповідника поширюються розмови про те, що роботи з реставрації пам’яток архітектури виконуються фірмою, де-факто першого заступника генерального директора Заповідника

Панченка В.В. з величезними «відкатами» та групою осіб, які не мають спеціальної підготовки реставраторів (кажуть, що 42 млн гривень, які були виділені державою для реставрації об’єктів архітертури, 29 мільйонів були освоєні особисто ГІанченком В.В.); що 2% від квитків, які оплачують туристи йдуть до кишень керівництва заповідника; що з підприємців, які здійснюють торгівлю сувенірною продукцією на

території заповідника щомісячно вимагають плати за можливість продовжувати цю діяльність; про «мертві душі», які входять до штату працівників, яким нараховується заробітна плата, премії, але яких ніхто ніколи не бачив. Останнє особливо цинічно і несправедливо виглядає в очах співробітників, яких приводом «скорочення» звільняли і казали, що немає вільних посад.

Генеральний директор Михайлина Л.П. байдуже спостерігає над самоуправством Панченка В.В. та інших своїх заступників. Вони ж своє нахабство не прикривали ба, навпа ки, хизувалися зв’язками з Льовочкіним, потім з Клюєвим. Щоб пустити кінці у воду та «очиститися» від цих зв’язків, у лютому, коли заповідник був закритий для відвідувачів, кілька днів працівників не допускали до робочих місць. Окремі ж працівники адміністрації заповідника здійснили «чистку» - частина документів з бухгалтерії та архіву була спалена. Тепер думаємо, що не допускали для того, щоб вони не стали очевидцями.

Може здатися, що ображені працівники бажають розправи над кривдниками. Але, як відомо, немає диму без вогню. А щоб підтвердити чи спростувати окремі наші підозри слід провести незалежний аудит діяльності заповідника хоча б за останні 2 роки, при цьому на час її проведення слід тимчасово відсторонивши усіх керівників заповідника та керівників структурних підрозділів від виконання їх обов’язків. Інакше аудит не дасть об’єктивних даних.

Маємо надію, що в цей непростий і відповідальний для українського суспільства час, справедливість буде відновлена. Просимо ще раз перевірити діяльність керівництва Заповідника. Відомо, що тепер воно шукає підтримки в особі нового керівництва держави, і зокрема, Міністерства культури, а може вже й знайшло.

Рятуймо музей разом.

Співробітники. Підписи.

Просимо незалежні засоби масової інформації поширити це звернення і донести його до нового керівництва Держави!

Підготовлено до друку Комітетом порятунку Нацзаповідника.