Каталог статей
Головна » Статті » Суспільство |
Чи потрібні музею ТАКІ гроші?
Сьогодні ми поговоримо про здатність музеїв України заробляти гроші та залучати інвестиції для розвитку власних програм. У найбільш сприятливому становищі в цьому плані є на сьогодні скансени (музеї під відкритим небом) та замки, які мають статус музеїв. Є речі, які для наших західних колег давно вже є аксіомою, але ж більшість з нас, музейних працівників, є гостями з минулого, коли у нашій радянській країні існувало планове фінансування, низькі, але стабільні зарплати. Зараз все (крім низьких зарплат, звичайно!) змінилося. Існує певне протиріччя – працівники музеїв за своєю суттю є консерватори. І це, з одного боку, добре. Наше завдання – зберегти та донести до нащадків матеріальні та духовні цінності, які держава нам довірила. Тому не всі музейники адекватно сприймають таке поняття, як «музейний менеджмент». Але, мусимо чесно признатися: часи, коли підприємства та навчальні заходи присилали екскурсії за рознарядкою, минулися назавжди. І тому перед нами стоїть задача залучення, бажано навіть інтерактивного, максимальної кількості відвідувачів до наших закладів, з наданням їм послуг високої якості, але за умови неухильного виконання законодавства, що стосується музейної справи та максимального збереження експонатів. Досвід проведення масових заходів у наших музеїв є як позитивний, так і негативний. Усе, знову ж, залежить від того самого «музейного менеджменту» та кваліфікації працівників. Почнемо з найбільшого скансену в Європі – Національного музею народної архітектури та побуту України у Пирогові…
Масляний курбан-байрам Після вдалого проведення музеєм кількох заходів у минулому році (свято Купайла, дитячий фестиваль «Орелі» за підтримки музею Гончара), де був відносний порядок та наповнення свят відтвореними національними традиціями, була надія, що традиційне свято Масниці, на яке кияни та гості міста звикли збиратись у Пирогові, зіпсувати не вдасться. Але для команди директора Музею Федаки П.М. та його бравого заступника Каленяка В. П. немає нічого неможливого… Перше, що вже традиційно зустрічало відвідувачів – хаотичне скупчення автомобілів на в’їзді до Музею, між яким вправно снували паркувальники, що жодного відношення ні до Музею, ні до дороги, що знаходиться на балансі Музею, не мають (для тих, хто не знає – те, що вони збирають гроші у святкові дні по дорозі на музей, є абсолютно незаконним – не платіть!). Далі – черга до музейних кас, яка на цей раз перевершувала всі попередні рекорди. Але, найбільш цікаве очікувало відвідувачів на території Музею, де, власне, і відбувалося свято. Не знаю, хто писав сценарій заходу та що він взяв за основу, але вийшло "неперевершено". Вочевидь, велике враження на режисерів святкування справив фільм Н. Міхалкова «Сибірський цирюльник», де лубочний російський народ на чолі з генералом несамовито п’є горілку. Керівництво музею вирішило довести, що український народ в цьому компоненті не поступається північному сусіду – горілка лилась Ніагарським водоспадом на кожному кроці… Іноземні гості, які випадково потрапляли на цей «праздник жизни» могли зробити цілком очевидний висновок – головним завданням наших предків при прощанні з зимою було напитися до нестями… Генерали теж були – зараз у музеї всі керівники носять звання козацьких генералів та численні нагороди, якими вони нагороджують один одного. Тож серед відпочиваючих незмінним атрибутом українських традицій гордо марширували люди у чорних шинелях, штанах з лампасами та з пластмасовими зірками на погонах. Чи купалися вони потім в ополонках – не знаю. Але – вживали… На Співочому
полі, вочевидь, як у старі добрі часи, ярмаркову площу прикрашали палатки з
написами«Стрелковый тир» та «Комната смеха». Це вже, вочевидь, компіляція авторів з
мультсеріалу «Ну, погоди!». Ще одна данина традиціям – на Масницю, що, як
відомо, має давні, ще дохристиянські традиції, споживали млинці, як символ
Сонця, та продукти з молока. Організатори пішли далі – центральну частину
святкового майданчика займали смагляві хлопці з далекого півдня, що смажили у
велетенських казанах плов та безліч шашликів… Одягнені вони були теж у
традиційний для українського свята одяг – спортивні штани та тюбетейки. Серед
усієї цієї розкоші та диму з мангалів важко було розгледіти кількох працівників
Музею у хустках та кожухах, які для чогось притягли сюди солом’яного діда, біля
якого за гроші можна було сфотографуватись… Вочевидь, можна
було надіятись, що після проведення цього ганебного «шоу» буде надана оцінка
подіям та зроблені належні висновки. Але – ні! На музейній нараді дирекцією було
оголошено, що організатори дійства будуть премійовані, захід відбувся на
належному рівні, «шоу маст гоу он». Корифей Музею Лідія Григорівна Орел
похвалила «неперевершених шоуменів», причетних до проведення заходу. Коли ж у
Лідії Григорівни наступного дня запитали, що ж, власне, їй сподобалося на
святі, вона, виявляється, забула… В телефонному інтерв’ю, яке вдалося взяти у
завідуючої відділом «Наддніпрянщина», де відбувалися основні події, про що на
другий день свідчили зламані тини та оббльовані експозиції, Раїса Олександрівна
Свирида заявила, що вона задоволена проведеним «традиційним» святом. А як же
горілка, шашлики, хлопці з золотими зубами біля казанів з пловом? - Це набагато краще, ніж куліш у виконанні кашоварів у козацьких строях, ( що варився на попередніх святах, а потім, з невідомих причин, був заборонений гротескним директором Федакою) – заявила пані Раїса. От тобі й на! А як же традиційні народні забави, ігри, частування?! Вочевидь, ми зможемо побачити на наступних урочистостях Раїсу Олександрівну у хіджабі та шароварах з лампасами! А ще краще – хай команда, яка на Масляну у Національному музеї нагодувала українців пловом та шашликами, спробує піти далі у обміні культурними цінностями та спробує на будь-якому з мусульманських свят (наприклад, курбан-байрам у Саудівській Аравії) пригостити прочан свининою, салом та горілкою! Гарантую, видовище буде не для слабких духом! Отже, є ще над чим працювати! В наступних наших публікаціях ми спробуємо проаналізувати досвід (як позитивний, так і негативний) масових заходів, проведених у музейних закладах нашої країни. Можливо, це допоможе уникнути певних помилок та зробити їх рівень достойним наших поважних установ.
Вадим Логвінов, шеф-редактор журналу "Скансени України" Відгуки з форумів, типові:
shaleniy Только что от туда... ничего там
нет.. кроме кучи бухающего народу... очередь действительно растянулась на
километр. и какой-то чудак парил нам билеты по 40 грн.. если не стоять в
очереди, то их можно купить прямо возле кассы у бабшки... или просто пройти на
тупняке...
М…Был я в Пирогово сегодня... Людей
реально ооочень много. Куда все идут - не понятно. Сначала люди стоят час в
очереди на кассу, потом, зайдя на территорию, становятся очередь за блинами...
А самое обидное, что делать там реально нечего: организация
никакая (планируемые в программе мероприятия найти не удалось: после установки
"деда" действо перетекло в вялотекущую массовую пьянку), банально лед
с дорожек убрать - у организаторов мозгов не хватило. Даже в "комнате
смеха" пол состоял наполовину из кривого льда, наполовину из луж.
Называется: "Заходите, посмотрите на себя в кривые зеркала - глядишь,
может еще и навернетесь - вот смеху будет!" То коли донищать Нацмузей у Пирогові, шановні керівники НАН України? - коментар редактора журналу "Музеї України" Віктора Тригуба: - Чесно кажучи, ми не встигаємо осмислювати і описувати всі ганебні неподобства, які лавиноподібно почали відбуватися у делікатній і консервативній музейній сфері! Особливу тривогу викликають події у двох скансенах світового рівня - Переяславі і Пирогово! Це взагалі не піддається якомусь аналізу і розумінню! Унікальні музеї хтось методично і цілеспрямовано нищить дискредитуючи! Якщо у Переяславі, після протестів громадськості, преси, особистому втручанню Заступника Голови Верховної Ради М.Томенка, Мінкульту, трохи пригальмували некомпетентного нового директора і вкрай знахабнілих іноземних попів (хоч музей одягу і втратили), то в Національному музеї народної архітектури і побуту України, який належить Національній академії наук України, взагалі відбуваються дикі речі! Є офіційний лист КРУ про розкрадання, нецільове використання коштів на суму у 4 мільйони гривень дирекцією музею. Реакція НАН відсутня. Чекають порушення кримінальних справ? Після дикої масової пиятики на Масляну, спалили унікальну стару хату. Виявляється, то планові втрати! Громадськість обурюється, директор музею вважає, що так і треба, НАН не помітила втрати... Якийсь театр абсурду? Ну, зрозуміло, якби то відбувалося у якійсь далекій Хацапетівці на хуторах. Але, в столиці цивілізованої держави, у НАЙБІЛЬШОМУ в Європі скансені! Це все просто не вкладається у голову!!! Навіть писати про це страшно! Це ж не фільм культурних жахів, реальна хроніка. То що заважає НАН нарешті здійснити кадрові висновки? Чи чекають ВЕЛИКОЇ пожежі, повені, цунамі, вибухів? З таким директором і такою "охороною" як у Пирогові, може бути все що завгодно... До речі, планується початок пікетування Президії НАН України, для початку. Хто врятує найбільший скансен у Європі? Просимо колег-журналістів приєднатися до порятунку! Поширюйте цей матеріал! Проводьте власні розслідування! | |
Переглядів: 706 | Коментарі: 116 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 35 | 1 2 3 4 » | ||||||||||
| |||||||||||
1-10 11-20 21-30 31-35 | |||||||||||