Музеї України: короткі підсумки року

Нині модно укладати різноманітні рейтинги. Краща подія, ганебний вчинок, дебют... Наприкінці 2010 року, до редакції журналу «Музеї України» почали звертатися колеги з інших видань з проханням виділити якісь яскраві моменти з життя музейної галузі.

Погортали підшивку, заглянули на сайти і відмовилися. Аж дуже багато негативу, скандалів, відвертих дурниць. І вини професійних музейників у цьому практично нема! Прийшло чимало недолугих менеджерів від культури, сіли в різноманітні чиновницькі крісла - маємо те, що маємо. Ми багато разів закликали не змішувати музеї, культуру з гнилою політикою. Не чують. Тому всіх і колотить. І з ЮНЕСКО, і з Лаврою, і з Софією Київською, і з Переяславом, Пироговим, іншими музеями світового рівня. Вже не кажемо про всі ті сумні події, які відбуваються у маленьких закладах. Особливу напругу створюють відверто провокаційні дії однієї суперканонічної церкви, що щільно контролюється владою і спецслужбами не дуже дружньої до нас держави...

Як всі могли переконатися з повідомлень ЗМІ, першими під роздачу потрапили саме музеї , бо це - планетарні духовні символи, оберіги вічності. Саме з порушень їх прав завжди починається деструктив, смута, репресії, війни, нестабільність. Аналізуйте історію! Влада дається чиновнику на дуже короткий проміжок часу. Музеї, історія, духовність - були, є, будуть завжди!На жаль, більшість нинішніх скоробагатьків-чиновників  не розуміють планетарного мислення. Можливо, навіть не знають, хто такий Олесь Гончар, який про це писав. Але, «керувати» культурою продовжують...

В цілому,  якщо дуже не перейматися чисельними скандалами, рік для музеїв був звичайним. Відкривалися нові виставки, оновлювалися експозиції, писалися статті, випускалися збірники, проводилися екскурсії.

Наші доблесні депутати навіть спромоглися прийняти багатостраждальний Закон «Про культуру». Хоча, для культури це нічого особливого і не змінить. Часопис «Музеї України» вирішив опублікувати цей документ, аби наші передплатники мали його у зручному форматі.

Зрозуміло, наші пропозиції про створення музейного Держкомітету, прийняття Закону «Про недоторканність землі, приміщень, колекцій державних музеїв» теж проігнорували, хоча, куди ми тільки з цим не зверталися... Почекаємо...

І про життя редакції. Спільно з Музеєм булатної зброї ми провели резонансну виставку у Музеї гетьманства. Активно підтримували Музей слідопитів В.Даниленка, допомагали О.Кочубею і Музею козацьких страв. Рекламували близькі до нас державні музеї, розповідали про всі ті заклади, які надсилають нам матеріали. Провели чимало прес-конференцій, розслідувань, починали великі піар-кампанії захисту багатьох музеїв. Рік був важкий і бурхливий. Є прекрасні результати, перемоги. Але, є і недопрацьованість, поразки, тактичні відступи. Таке життя...

З 2011 року журнал буде виходити  раз на два місяці. Наш сайт поповнюється у щоденному режимі. При цьому, нагадуємо, що все тримається на ентузіазмі двох співробітників, які за це не отримують ніякої платні. Будь-яке відрядження для нас то ціла проблема. Треба шукати спонсорів, йти на якісь поступки... Тому ми не можемо виходити в кольорі на глянці, збільшувати обсяг, платити гонорари... Хоча, нинішня модель часопису повністю життєздатна - ми поліграфічно самоокупні.

Підтримати нас просто - передплатіть журнал на найближчій пошті, розмістіть рекламу!

Давайте спільно робити хоч і маленькі, але добрі справи. Ті, що нам під силу. І Україна переможе!

Наталка Іванченко, шеф-редактор

Віктор Тригуб, головний редактор журналу "Музеї України"