Бурштинова кімната, Вервольф, Аненербе та інші скарби фюрера

Не треба так перейматися пошуком скарбів! Це справа складна, марудна, дорога і практично безрезультатна! До речі, дуже впливає на психіку! І не лише бідних, а й на тих, хто гроші, і досить значні, має. Більше того, закляття старого золота часто перетворюється на якусь нав’язливу ідею – щось подібне до ігроманії. Слід попередити всіх тих молодих, допитливих дослідників, які моментально запали на статті про мільярдні скарби, заховані поблизу ставки Гітлера «Вервольф» під Вінницею – поки що це лише легенда! Ночами слід спати, а не мріяти про закопане десь поруч багатство.

Ми журналісти. Нам цікавий сам процес пошуку, драматургія деталей. Сюжет для нас важливіший за результат. Пройшовши з десяток подібних пригод, поспілкувавшись з найрізноманітнішими людьми, ми сприймаємо це все зовсім не так наївно. Не підтвердити, і не спростувати. Сіра зона… Недоговореність. Тайна. Натяки. Загадкові версії. Професійні історики цього терпіти не можуть. А дуже великий прошарок любителів просто обожнює про все це читати. Будемо вважати – для них і пишемо. Бо саме вони, читачі, вказують на помилки, кудись направляють, повідомляють невідомі, часто сенсаційні факти. Процес давно перетворився на захопливе реаліті-шоу за участі десятків осіб з багатьох країн. Всім цікаво! А раптом, і скарб відкопаємо! Отож, чергова порція дорогоцінних деталей.  

В окупованій Україні діяло 7 зондеркоманд Аненербе. Все це очолював обергрупенфюрер Вафен СС доктор Похл. Дослідження, розшуки, розкопки вони проводили у Києві, Могильові, Брянську, Криму, Мінську, Вінниці, Дніпропетровську, Тирасполі, Харкові, Херсоні, Миколаєві… Так стверджують наші нові загадкові друзі, як ми думаємо, колишні офіцери радянських спецслужб чи шифрувальники. Саме вони вивели команду журналу «Музеї України» на кілька сенсацій – шифровку з німецького кортика із координатами в Антарктиді, факту захоплення СБ ОУН архіву українського представництва Аненербе та закопані скарби Третього Рейху поблизу ставки Гітлера «Вервольф». Редакція отримала кілька копій документів, схеми, частину шифру СС, який вдалося зламати.

Про те, який резонанс викликали ті публікації, говорити не будемо. Виникло і кілька свідків, що надали важливі деталі. А читачі почали надсилати факти, що підтверджують версію про пошуки скарбів зондеркомандами Аненербе в Україні.

— Вважаю правдоподібною версію, що в уманських підземеллях могли заховати знамениту Бурштинову кімнату, — говорить 41-річний уманчанин Віктор Поляніченко. — Уже п’ять років вивчаю архіви. Припускаю, що Бурштинова кімната розташована під землею в районі Вічного вогню.

Із Поляніченком не погоджується інший уманчанин, 82-річний Валерій Забудський:

— 1943 року на власні очі бачив, як німці копирсалися у Софіївці. Вони технікою піднімали плити в парку і опускали туди якісь контейнери.

90-річний Ігор Безликий розповідає, що спускався до підземель  1935-го:

— На тому місці, де зараз податкова адміністрація, побачили величезну яму. Ми з хлопцями спустилися донизу, запалили сірники й вклякли від жаху — перед нами дві домовини. Хтось штовхнув віко. Там біля скелетів лежали золоті хрести, ікони, прикраси. Взяли хто що. Я собі наперсний золотий хрест. Вирішили, що повернемося сюди наступного вечора, бо сірники закінчувалися.

Тієї ж ночі Ігоря, його батьків та всіх друзів заарештували працівники НКВС, відправили на примусові роботи у шахти на Донбас.

— Повернувся в Умань тільки 1947 року. Люди розказували, що те урвище три дні оточували солдати, поки не винесли всіх скарбів, — згадує Безликий

 http://gazeta.ua/index.php?id=284758

Німці щось шукали в Умані. Там проводилися каральні акції. Діяв страшний концтабір Уманська яма. Якщо йшли розстріли цивільного населення, вилучалися всі цінності. Скоріш за все в Софіївці щось розшукували і знайшли. Можливо в контейнери щось загружали? Тут цікаві свідчення очевидців, архівні матеріали. Згадується і батько Махно, і отаман Григорьєв, і Петлюра, які там діяли…

Ще одну історію розповів відомий журналіст, генерал Віктор Філатов. Пан генерал пише дуже розлого, вставляючи величезні цитати, власні роздуми. Спробую максимально скоротити.

Після розвалу Союзу, генералу принесли купу німецьких карт і схем Кенігсбергу та околиць. У тому числі легендарних підземель. В умовах підвищеної секретності карти передали групі патріотично налаштованих морських офіцерів з Калінінграду, які тихо почали пошук. Перш за все, цікавила Бурштинова кімната, що таємниче зникла з Царського Села. Виявляється, Сталін наказав майстру Баранову створити копію того дива і макет. 12 червня 1941 року, оригінал зняли, спакували у скрині, перенесли у підвали Єкатериненського палацу, туди ж помістили копію з макетом. Під час війни німці все захопили і вивезли до Кенігсбергу, де виставили в Королівському замку. Далі – пітьма. Можливо, кімната загинула під час бомбардувань у серпні 1944 року. А може її ще раніше вивезли. Версій кілька. Заховали десь у Німеччині. Кораблем переправили до Антарктиди чи Південної Америки. У 1945 тихо захопили і вивезли американці. Дехто пише, що переправили до України. Часто фігурує «Вервольф». Виходить, наше розслідування дотичне… І Німеччина, і Антарктида, і ставка? Але, Філатов стверджує, що на прохання римського папи Пія ХІІ, який був мало не особистим духовником як Гітлера, так і Муссоліні, іспанського диктатора Франко (всі вони однієї сефардської крові), кімнату таємно переправили до Ватикану, де вона нині і схована… Почекаємо. http://www.klich.ru/2010/12/articles12_03.htm

Відчувається, що генерал в курсі розшуків у підземеллях Калінінграду – розповідає, що знайшли там цілий законсервований завод із діючими верстатами, підземну базу підводних човнів… Особливо потішила байка про товстий кабель. Почали шукати, куди він йде? Один кінець загубився десь аж в ФРН, а інший привів до місцевої електростанції. Коли відрубали, потужність турбін зросла на 40%! Виходить, СРСР 50 років на шару постачав німцям енергію!? 

Ну, і повернемося до нашого гучного розслідування про шість танків-сейфів з цінностями, закопаних і затоплених німцями поблизу ставки «Вервольф» під Вінницею. Ми почали отримувати свідчення, що танк, затоплений у місті Бар, на схемі, нами опублікованій, не позначений… Там інша історія. Спробуємо отримати деталі.

Виникла ще одна версія – про шлях цінностей, вилучених нацистами у жертв масових розстрілів. Як відомо, під час обшуків і арештів, з житла вилучали всі коштовності. Є сотні свідчень очевидців розстрілів у Бабиному Яру, Дробицькому Яру та інших подібних страшних місць. Жертв заманювали туди під виглядом переселення до Палестини, вимагаючи брати лише документи і цінності. Перед розстрілом, есесівці збирали паспорти, кидаючи їх у ящик, а потім спалюючи, і все цінне – золото, діаманти, срібло, сортуючи  в інших скринях. Уявіть масштаби розстрілів. Коштовності вимірювалися мало не тоннами! Спершу все те зберігалося в Києві. Потім, ймовірно, щось найцінніше переправили до «Вервольфу». Саме тому перша моя стаття і називалася «Легенда про діамантовий танк». До речі, зверніть увагу, в мережі практично відсутня інформація про шлях нацистського золота! Все починається з 1945 року, та і то з американської зони окупації… Таке враження, що Радянській Армії нічого не дісталося… Здається, гриф секретності тут і досі не знято… Нагадую, просто від ставки, прямо до Берліну, регулярно курсував спецпотяг Гітлера. Просто уявити, що саме під Вінницею був центр прийому, сортування та відправки захопленних коштовностей. І охорона, і транспорт… Але, знову, то тема окремого розслідування. Сумнівно, що виникнуть документи. Хоча, розуміючи, що творилося у найсекретніших архівах після 1991 року, дивуватися не слід. Знову зачекаємо… Карти і документи про скарби, на мій погляд, коштують дорожче самих скарбів…

Ось такий інформаційний мікс про скарби Третього Рейху вийшов. Подробиці будуть!?