«Ліквідувати памятники тоталітаризму в Україні»

Указ Президента України, Кравчука Л.М.

 який ніхто досі не відміняв

Нормально мислячий читач скаже, прочитавши такий заголовок, що у автора статті, мабуть, поїхав дах – таке сказати – євреї своєму кату, як дяку за Голокост, спорудили пам’ятника! Тоді виникає питання чи на місці той «дах» над нашими, українськими, головами, коли ми в серці Козацької вольниці дозволяємо встановлювати погруддя кату українського народу, що виморив чверть укранського люду лише за те, що вони були волелюбними українцями? І чи є тверезо мислячими керівники держави, чи є вони гідними бути керівниками, коли дозволяють  московсько-комуністичним кримінальникам встановлювати ті погруддя, чи поважають вони народ, який мали би захищати від приниження честі і гідності нації?

Поза всяким сумнівом, що в Тель-Авіві пам’ятника Гітлеру навіть ніхто не посміє подумати спорудити, бо в цій країні навіть заперечення самого факту Голокосту вважається кримінальним злочином і карається законом Ізраїлю. В Україні ж, при наявності Закону України, прийнятого Верховною радою України про Голодомор, як доконаний факт штучного винищення українства сталінським комуністичним режимом, ніхто і нікого не карає за порушення цього закону України, як і не забороняє партій, що оголосили себе спадкоємницями того антилюдського режиму, а тим паче влада не карає ініціаторів спорудження пам’ятників та погрудь міжнародним злочинцям, ідеологам комуністичного тоталіризму, Сталіну, Леніну та іншим подонкам. Ба більше того, приймаючи закони, видаючи укази, влада України не слідкує, щоби тих законів дотримувалися і укази виконувалися як владою всіх рівнів, так і чиновниками та простим людом.

Окрім того кожен новий президент, прем’єр чи голова Верховної Ради вважають, що посада, котру вони тимчасово посідають – це щось таке як автомобіль чи коняка, які вони купили (а виборчі закони ми дійсно маємо такі, що всі посади є корупційними і купляються за кіло гречки чи якісь кошти), а тому на попередників, на закони не ними прийняті, а тим паче на укази попередників, можна не звертати уваги. Якби, скажемо так, Президент Ізраїлю десь на міжнародному форумі заперечив прилюдно факт Голокосту євреїв, то в Тель-Авів він повернувся б уже не президентом, бо за законом про Голокост він вважався б злочинцем. То чому ж Президент України, принизивши честь і гідність української нації у Стразбурзі, порушивши Закон України про Голодомор і далі перебуває на посаді Президента країни, чи можливо ми, українці, дійсно посаду президента здали йому в оренду на п’ять років,  навіть не оговоривши умов тої «оренди»?

Те, що вчинили невідомі патріоти у Запоріжжі, є нормальною реакцією на антинаціональну дію ворога України, яким є російська комуністична партія в нашій країні. Саме ворожа, і саме російська, як російська так звана православна церква, котрі є осердям, центрами звідки спрямовуються всі антиукраїнські і антидержавні дії, зарання сплановані в Москві. По суті такі дії, як знищення погруддя ката України, Сталіна в Запоріжжі, мали вчинити правоохоронні органи, котрі чомусь, отримуючи державні українські кошти за свою працю, охороняють не честь народу, котрому клялися служити, а захищають інтереси сусідніх держав та антинаціональні дії нацменшин, котрі заперечують право українського народу мати свою національну державу, свою культуру і  своїх героїв. Натомість СБУ і МВС, як показує практика, захищають символи тоталітарної, колоніальної держави, нашого споконвічного поневолювача. А тому керівники тих відомств, згідно міжнародних усталених норм не мають ні морального, ні юридичнго права перебувати далі на своїх посадах.

Та знову ми упираємося в проблему, без вирішення якої марно вести мову про який-небудь порядок в державі. Правильно ставить запитання наш власкор А. Людвинський: яку державу будує наша влада: українську, російську чи єврейську? І починати третій десяток літ без конкретно визначеної ідеології, і відповідно без української національної Ідеології, яка має бути закріплена в Конституції, буде марною тратою сил, коштів і дедалі більше загострюватиме хаос державокерування. І подабається це комусь чи ні, але навколо нас розвиваються національні держави такі. як Польща, Румунія, Словакія, три  Прибалтійські невеликі національні держави. В кожній з них маються національні меншини, котрі, згідно законів країн замешкання, вивчають державні мови, щоби мати рівні соціальні права з етнічними націями. І, допустім, така країна як Латвія, де нацменшини складають 48% всього населення держави, зуміла відстояти національні інтереси корінної нації, не ущемляючи інтересів нацменшин (серед яких переважають росіяни). Комуністів там ніхто не примушував терпіти національні порядки і виїзд до милої їм Московщини нікому не заборонявся. Навіть протримавши гекачепіста, секретаря ЦК компартії Латвії, Рубікса, вісім років в ув’язненні, його нарешті віддали Росії. Чому б нам, українцям, не дозволити всім ленінцям, проросійським партіям, котрі нині так «страждають» в Україні, не запропонувати виїзд до Росії, оплативши їм вартість переїзду ло їхньої метрополії? І комуністи б не мучилися, і українці, нарешті, вільно б дихали. Та ж ніхто не буде заперечувати того факту, що вся ота російськомовна, з вічно повернутою головою назад, комуніснична челядь, є суто російська челядь, яка немає нічого спільного з українською культурою, духовністю, ментальністю і ніколи до них не тяжітиме! То чого ми їх тут мордуємо, насильно тримаючи в Україні?

Поступімо по-християнськи відправмо їх, а з ними різних левченків та колісниченків до їхніх старших братів на безмежні, мало заселені простори, що сягають на Схід 11000 кілометрів. І хай там покажуть клас будівництва свого, московитського, комунізму! Можемо відпустити й всю так звану Верховну Раду України, весь уряд і їхнього неукраїнського Президента, порушника  присяги – там вони всі будуть під благословенням його «святості» фсбіста Кирила. Як-не-як Москва – «третій Рим», то ж все ближче до Раю, як стверджують комуністи – до комунізму, що вже за обрієм.