До Гоголевих витівок російська ідеологія додала свого  знущального шарму. Бідна художня повість і так теліпалася романтично поза всякою історією, а у фільмі її ще більше відірвали від життя. Але самі росіяни у фільмі ховаються за «нерозпізнаною історією. Воюють лише козаки та ляхи, хижо поглядаючи на «жидів». Провісники держави Ізраїль колоритні і дотепні, а росіяни ховаються за кадром, лише акустично коверкають разом з Гоголем мову.

 В Україні самотужки зняти «Бульбу» не змогли, та й важко це… Знімати його треба рідною мовою, а не мовою «оригіналу» і тексти виписати так, що без зазріння совісті було «за мотивами повісті», але не за мотивами «історії», яка і без того нівечилася не лише Гоголем, якому навіть довгий ніc не дав змоги заглибитися в її правду.

 Доречно написав колега журналіст, що судячи із «свіжого» фільму,  виявляється що «запорожзкіє казакі ето самиє русскіє із рускіх»…

 Далі наведу цитату від того ж колеги: «Виникає питання, навіщо Москва «вгатила добрі гроші» в зйомки  фільму присвяченому   українським воїнам, про яких в самій РФ мало хто знає? А більше для закордонного глядача. В Франції, наприклад, знають королеву Анну Рускую, а то, що вона приїхала до них з Києва знають тільки історики. В них королева Анна асоціюється з Москвою, так же як і її батько Ярослав, чи, наприклад – Роксолана.  Тепер і Тарас Бульба,  створений по «одноіменной повєсті велікава рускага пісатєля Ніколая Гоголя» буде асоціюватися в світі з Москвою.

Наступним буде фільм про «велікава рускава полководца Пєтра Сагайдачнава». І не про його похід на Москву 1618 р., коли він з невеликим загоном запорожців розігнав московську армію на чолі з Пожарським. А про битву під Хотином, коли завдяки Сагайдачному з Запорожцями була розбита Турецька армія і, по суті, врятована Європа.

Але маємо те, що маємо. Як сказав мій знайомий, вчитель історії з Мурома – Вам, что, жалко подєлітся с намі кусочком історії? І вообще,  не нравітся – снимайте о себе самі.»

 Москва як цупила і коверкала українську історію так і займається.

« Аякже! Весь фільм козаки дубасять клятих ляхів, а потім пафосно помирають за «зємлю рускую». Вони дійсно помирали за віру православну і землю руську. Але ж автори фільму не пояснюють глядачеві, що на той час під словосполученням «руська земля» розуміли не Рязань, Казань чи Москву, а Дніпровські пороги, Чигирин, Київ, Львів. Руська земля простягалася від Сяну до Дону. Не слід забувати, що столиця донських козаків і понині носить назву Новочеркаськ (Нові Черкаси). І якщо їх в ХІХ столітті замінили мужиками з Вологди то це не значить що ці мужики  стояли біля джерел заснування Донського козацтва. Далі, на схід від Дону і на північ від Слобожанщини була інша країна і носила вона назву Татарія або ж Московія. І коли її солдати йшли в бій проти тих же Запорожців, а в ХVII ст. це було досить часто, то помирали вони не «землю рускую», а, мабуть, все таки за «землю московскую», і думаю  гордилися тим, що вони « москалі єстьм» (Тепер чомусь ображаються).»

 Складно друзям москалям жити без байок і брехни про нас, про себе та про весь світ навколо. Дах зорієнтований під кутом до правди та здорового глузду - це їх нахабна і характерна риса. «Тяжело на светє, пастушенку Пєтє..», бо він сирота, не знає власного роду племені, тому і до нас горнеться… і краде, краде, краде: історію,  землю, а попутно і закуску з випивкою, бо самому її заробити ліньки… Так вони і жили поки не стали незалежними .. від України. Та щось там не клеїться і вони знову до на лізуть: по історію, потім по землю, а потім по все інше теж.