Що може опозиція? Майже нічого… Що може влада на чолі з Президентом Віктором Януковичем? Практично все!!!. Такий висновок витікає з подій від 21 листопада до 16 січня.

  Як майже рік тому силкувалася опозиція провести акцію «Повстань, Україна!».. Україна не повстала… Здається не помітила чи не знайшла доречного приводу. А тим часом  що робила влада на чолі з Президентом Віктором Януковичем?  Накручували пружину заклику до Євроінтеграції, забираючи козирі у не згуртованої, амбітної , розсвареної і недолугої опозиції!!! А потім за допомогою цього козиря сама ж і вивела Україну на Євромайдани…

 Та от перебіг Євромайданів владі нібито якось не сподобався, бо ніби з підворотні вискочили, мабуть незаплановано, опозиційні політики і почали волати про наболіле – про повернення у вчора, тобто про своє повернення у владні крісла.  Через те, що було тихо і  трохи пісенно весело, як у 2004 році, а в підсумку якось  з цього знудьгувалися і цього разу  нічого не визначено. Тому комусь  і прийшло в голову розколихати ситуацію на Майдані невеселими провокаціями, яких зовсім не було девять років тому. Чия то була  ідея,  і хто першим почав – піди тепер розберися…

 Провокацій було багатенько, але ті майдани почали набридати. І чи не через це влада винайшла низку неординарних обмежувальних законів від 16 січня? А може то був попередній стратегічний далекоглядний задум спровокувати ситуацію, і в такий спосіб її ліквідовувати?

  Влада, сама того не очікуючи, вивела на майдани майже всіх хто сидів до того у засідці… Зараз, здається, їх в чергове обліковують для подальших «правових дій» у рамках нових законів, написаних суто для опозиції… А писали так, ніби самі в опозицію вже ніколи і не повернуться. На що був розрахунок? На остаточну перемогу диктатури? Чи на пережити того, сховавшись в Євросоюзі, або десь подалі?

  Звивистий шлях до диктатури у нинішньої влади: винахідливий і чітко законспірований. Дивись на нас Європа і вчися, як  треба вишукано все завертати і діяти! Десятки років тоталітаризму для мізків, складу і способу мислення  і дій  без наслідків не проходять. Психічні розлади трапляється бувають невиліковними. Випадок, здається, схожий. Вийшли хто із народа «дєті сєм’ї трудовой», а хто і «різних» усюд, згуртувалися, і… маємо те, що маємо.